38 років минає з часу вибуху на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС – події, що стала за визначенням ООН, «найбільшою ядерною катастрофою в історії людства». Отже, була собі станція із супербезпечним реактором РВПК. Було випробовування за проєтом найфаховіших радянських інженерів. Була команда атомників, які на зубок знали ядерну фізику і правила поводження з реактором. І, попри все це, 26 квітня о 01:23 годині ночі на четвертому енергоблоці пролунав вибух, а потім іще один. Із розваленого реактора в небо вирвалася суміш радіоактивних ізотопів, пилу, бруду та іншої гидоти. Усе це зібралося в хмару, яка полинула над світом. Сталося те, що згодом назвали місцевою катастрофою планетарного масштабу. І людям, усьому світові, щойно він про це довідався, терміново захотілося знати, хто винен і як діяти далі?
Але світові не так то легко було дізнатися про аварію і одержати відповіді на свої запитання. ЧАЕС вибухнула вночі 26 квітня, а керівництво СРСР заговорило про «чорнобильську біду» лише через 2 дні, з примусу. На той час уже навіть дозиметристи шведської АЕС «Форсмарк» забили тривогу: “Підвищення рівня радіації! Звідки? Чому, якщо в них і в найближчих сусідів усе ціле? Жодної інформації про витоки радіації, поламане обладнання чи позаштатні ситуації”. Американські супутники відшукали потужну радіоактивну пляму: виявилося, що вона в СРСР. Притиснули. Виходу немає. Треба говорити.
Більше про Чорнобильську трагедію можна дізнатися з книг, які представлені на виставці «Чорнобиль – трагедія поколінь», яку розгорнуто в читальній залі КЗ «Публічна бібліотека» Клеванської селищної ради.
#Чорнобиль
#бібліотека_на_Франка
