До вашої уваги стаття автора написана з власного життєвого досвіду
ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ “ПЕРО”
#бібліотечні_пера
ВИРОБНИЧІ КРАДІЇ
Тема ця надзвичайно актуальна і водночас непроста. Уявімо собі якийсь комбінат, де працює певна кількість людей. Підприємство забезпечило людей роботою, утворило відповідну інфраструктуру, працює стабільно, зарплати непогані і виплачуються вчасно. Працюючі матеріально забезпечені і соціально захищені. Здавалось би, що ще потрібно людині для повного щастя? Але ні! Певна категорія людей на виробництві звертають увагу на речі, що не там і не так лежать, що «мозолять» очі, що муляють при дотику, а, отже, потребують «уваги». Ці речі акуратно упаковують (а може і ні), забирають, кладуть на дно сумки, в кишені, під кашкет, в інтимні місця, під підкладки взуття, в рукавиці, упаковують на багажники велосипедів, мотоциклів, автомобілів, придаючи речам камуфляжного маскування, перекидають через заводський паркан, за яким товстий шар снігу, сіна, різний мотлох, кущі, тощо. Такий процес як називається? Звичайно, крадіжка. Ось який перелік варіантів я вам вище назвав і думаю, що вони ще не всі. Звідки все це мені відомо? Дуже просто, бо працював на підприємствах, на яких крали. Це, так звані, дрібні крадіжки. А ще фіксувались випадки в більших масштабах, що тягнули на кримінал і там були задіяні посадовці, а об’єми краденого вивозились вантажними автомобілями, фурами і навіть вагонами. Як бути, що бракує людям, які, мабуть, не дорожать роботою і вчиняють подібні правопорушення. Чи може вони не оформлялись на роботу? Коли охоронні служби заводу затримували крадія, і в мене була змога поспілкуватися, то я запитував його: «Навіщо тобі ця річ, адже в господарстві вона не знадобиться?» У відповідь лунало: «Хай полежить вдома на всякий випадок, а може обміняю на щось.» Іншу запитав одного разу: «Чому крадеш?» А вона: «А що не можна? Всі ж крадуть.» Ще однією особою поцікавився щодо крадіжки, то він випалив: «А ми приклад з начальства беремо! А що їм можна, а нам ні?» Ще один працівник зізнався відверто: «На роботу влаштувався, щоб красти» і почав перераховувати все, що він запланував поцупити. Звичайно, більшість з них після цих випадків попрощались з підприємством, але не в цьому справа. Як побороти зло, звідки воно взялось, що спонукало працівників вдаватися до таких вчинків, як бути їм з власною мораллю, з власним «я», з власним сумлінням? Здається перераховане мною, мабуть, їх ніколи не хвилювало і ніколи не буде хвилювати. В їх жилах тече кров крадія і в них неправильний ген. Справжні українці так вчиняти не будуть. Якось їхав на свою малу батьківщину і в салоні потягу зустрів знайомого з інституту. Найперше запитання з його уст пролунало таке: «Чи ти маєш щось з боку?» Малось на увазі «ліві» доходи. Я нічого йому не відповів, бо запитання приголомшило мене. Вразило те, що ми не бачились 10 років і, мабуть, найголовніше в таких випадках, люди цікавляться здоров’ям, сімейними справами, роботою. Інший працівник, де я працював, запитав мене, як я краду. Йому ж відповів, що це не мій профіль і такими справами не займаюся. Але він не заспокоївся і продовжував розпитувати: «Не повірю! Поділіться секретами. Я навіть найняв двох людей, яким плачу гроші за те, що слідкують за вами, а вони не можуть вас зловити на крадіжці.» «Секрет простий – я не краду.» – відповів йому. На що він відреагував негативно, і кожен з нас залишився при своїй думці. Чому все-таки крадуть? Почнімо із заробітної плати. Вона дійсно мала, і тут захований основний чинник матеріального благополуччя. Щоб підняти оплату праці, необхідно на повну потужність запустити економіку, дати їй змогу вийти з тіні, і все це у супроводі верховенства права. А це поки що владі не вигідно, бо як будуть красти у вищих ешелонах влади? Все в цьому випадку починається з низів – якщо людина навчилася красти в малих масштабах, то й зможе у великих. Наші співвітчизники їдуть на роботу за кордон, і деякі з них там також крадуть. А хіба в них мала зарплата? Мабуть це уже хвороба. Кожному з нас, хто вчиняє крадіжки, повинно бути соромно. Красти, брехати, проявляти підлість та інше погане нам нав’язали московіти. Тому ми чим скоріш повинні позбавитись цих негативних звичок. Наша нація повинна формуватися не тільки мовою, вірою, традиціями, культурою, але і порядністю. Візьмемо до прикладу баптистів. Ця категорія людей не краде, бо боїться Бога. А чому ми, ті, що ходимо в православні, греко-католицькі і римо-католицькі церкви, дозволяємо собі порушувати один з основних законів Божих – «Не кради»? Які ж ми після цього віруючі? Дуже сумно за нас. А якщо зловмисник здійснює крадіжку на підприємстві, то він і до сусіда (чи когось іншого) може навідатись. Крадіжка в приватних обійстях супроводжується опором господаря, застосування ним фізичної сили і навіть зброї, бо це його власність. Вояж у чужий двір може закінчитися для непроханого гостя прямою дорогою до тюрми. Порада усім бажаючим зайнятись цим ремеслом – краще не починати, бо затягне як наркотик, алкоголь чи азартні ігри. І виплутатись з цього буде дуже важко. А як постраждає власна репутація!!! Все своє свідоме життя працював чесно, добросовісно, дружив з власним сумлінням. Якби все населення України дотримувалось закону Божого, то ми були би багатші за США. ©ЙОСИП КАПТОЛА
