admin – Публічна бібліотека Клеванської селищної ради

НАВЧАЛЬНІ КОНСУЛЬТАЦІЇ

Консультування користувачів бібліотеки з питань надсилання та роздруковування документів через електронну пошту.
#хаб_цифрової_освіти
#бібліотека_на_вулиці_Хмельницького

Допомога в оформленні матеріальної допомоги для внутрішнього переміщених осіб (категорії “люди похилого віку 65+” та “люди з інвалідністю”) від територіальних громад, у яких раніше проживали дані мешканці.

ХРИСТОС ВОСКРЕС!

Колектив комунального закладу “Публічна бібліотека” Клеванської селищної ради вітає своїх користувачів та мешканців громади зі Світлим Воскресінням Ісуса Христа! Хай кожен дім наповниться радістю та теплом, щирими усмішками та рідними людьми! Добра! Миру! Незгасаючої Віри!!!

НА ВЕЛИКДЕНЬ СОНЦЕ ГРІЄ

12 квітня – Великдень. Свято, пов’язане з воскресінням Ісуса Христа, що символізує перемогу добра над злом і світла над пітьмою. Христове Воскресіння стало свідченням того, що Ісус Христос – це істинний Спаситель, оскільки він переміг смерть воскреснувши. Це свято про пам’ять, очікування, віру, шану небесного й земного роду. Великдень – це свято нашої надії, день сили, яка народжується зсередини й нагадує про здатність залишити в минулому старе, надломлене, непотрібне, щоб оновленим і чистим «воскреснути» й бути сильнішим. Для України сьогодні це свято неможливо відокремити від боротьби. Думаючи про Великдень, ми мріємо про день українського розквіту, миру, бо хтось і на Великдень чекає з війни свого захисника чи захисницю. З нагоди Великодня у читальній залі відділу обслуговування користувачів розгорнуто виставку-інсьталяцію «На Великдень сонце гріє». Запрошуємо мешканців Клеваня ознайомитися з народознавчими та художніми виданнями.
#Великдень
#Воскресіння

ВЕЛИКОДНЄ СВІТЛО ДУШІ

Весною є дуже гарне велике християнське свято – Великдень. Це свято пов’язане із воскресінням Ісуса Христа, тому й має назву Великий день, або Великдень. Свято також називають Пасха, що вказує радість з приводу перемоги Сина Божого над смертю. Одним із головних символів Великодня є “паска”. Це хліб вічного життя – символ Христа, який добровільно пішов на страждання задля спасіння людства. Яйце – це символ весняного Відродження природи зародження життя продовження роду. З нагоди свята у бібліотеці-філії села Жобрин розгорнуто виставку-інсталяцію “Великоднє світло душі”. Христос Воскрес! – радімо, що з воскресіння Христа настала весна і сподіваємося, що вона принесе нам перемогу і щастя. #Великдень_свято_Воскресіння
#виставка_інсталяція
#Бібліотека_філія_села_Жобрин

ВІД ДИПЛОМАТІЇ ДО ПРОЗИ

З нагоди дня народження відомої української письменниці М.В. Гримич бібліотека-філія селища Клевань розгортає факти біографії про творчий шлях Марини Гримич “Від дипломатії до прози”.

Народилася письменниця 04 квітня 1961 року в Києві. Батько — Гримич Віль Григорович, мати —завідувач кафедри КНУ імені Тараса Шевченка – Гримич Галина Михайлівна.

В 1983 році Марина закінчила слов’янське відділення філологічного факультету Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка. У 1990 році захистила кандидатську дисертацію в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського АН УРСР.

У 1991—1995 роки – вчений секретар, заступник директора Міжнародної школи україністики НАН України.

Упродовж 1996—2006 років – доцент, професор історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У 2001—2006 роки — завідувач кафедри етнології та краєзнавства історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

У 2004 році Марина Віллівна захистила докторську дисертацію, у 2005-му здобула звання професора.

З 2007 по 2010 — дослідник, професор університету Альберти (Едмонтон, Канада) факультету Сучасних мов та культурознавчих студій.

2010—2016 рр. — завідувач відділу, провідний науковий співробітник Науково-дослідного інституту українознавства МОН України.

Чоловік – Осташ Ігор Іванович, народний депутат України (1996—2006), Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді (2006—2011). Надзвичайний і Повноважний Посол України в Ліванській республіці (2016—2022), діти: дочка Наталія та син Данило.

Студенткою Марина Віллівна, почала публікуватися як перекладач зі словенської, сербохорватської та македонської мов. У цей час з’явилися також її перші поетичні добірки в журналах «Дніпро» та «Жовтень». З 2000 року почала публікуватися як прозаїк і автор публіцистичних та літературно-критичних дописів.

Вона є авторкою опублікованих 17 різножанрових романів, 1 повісті, 1 науково-популярної, 3 перекладних книг, цілого ряду публіцистичних та літературно-критичних статей.

Лауреат Всеукраїнського літературного конкурсу «Коронація слова» (2000, 2001 — дипломант, 2002 — перша премія конкурсу за роман «Егоїст»).

Член Спілки письменників України (2004).

Романи авторки: “Ти чуєш, Марго?” (2000), “Варфоломієва ніч” (2002), “Магдалинки”, “Еґоїст” (2003), “Мак червоний в росі…”, “Фріда” (2005),”Пор’ядна львівська пані”, “Великий секс у Малих Підгуляївцях” (2006),”Paloma Negra (Чорна голубка)” (2008),”У світі твар… пардон мужчин. Посібник для жінок з полювання на мужчин”, “Антипедагогічна поема” (2009), “Острів білої сови”, “Second Life (Друге життя)” (2010),”Ієрогліф кохання” (2011),”Вуле ву чайок, мсьє?” (повість 2013),”Бранзолія. Подорожні записки” (2015),”Маміглапінатапеї, або Любов у київській комуналці” (2016),”Падре Балтазар на прізвисько Тойво” (2017),”Ажнабія на червоній машині” (2018),”Клавка” (2019), “Юра” (2020), “Лара” (2022), “Умерови” (2023).

Марина Гримич є авторкою наукових праць, а також керівником і науковим редактором широкомасштабних колективних наукових проєктів «Народна культура українців. Життєвий цикл людини» (традиційна культура українців з погляду гендерно-вікової стратифікації), «Антропологія простору», «Історія, теорія та практика польових досліджень» «Українська канадіана» (разом з В. Кіпіані), «Українці Бразилії».

Інформацію підготовано за допомогою вільної інтернет енциклопедії “Вікіпедія”.Фото Марини Гримич узято з просторів Інтернет, фото книг власні.