ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ “ПЕРО”
#бібліотечні_пера #Йосип_Каптола
ВИБОРИ, ВИБОРЦІ, ЕЛЕКТОРАТ
Незабаром будемо відзначати тридцяту річницю нашої незалежності. Три десятки років живемо в демократичному суспільстві. Зміни очевидні і вибори не виняток. Ми вперше в 1991 р. почали голосувати таємно і мали можливість вибору. Зауважу, що за комуністичних часів кандидатів на різні посади, як то мер, голови сільських, районних і обласних рівнів у бюлетені було аж… один. Навіть якби хтось і хотів іншого кандидата, то вибору не було і таємничості теж. Про яке демократичне волевиявлення можна було говорити? Сьогодні мова піде про вибори, що відбудуться 25 жовтня. Ті моменти і нюанси, які розглянемо стосуватимуться виборів, як таких взагалі і жовтневих також. Всі ми живемо в інформаційному просторі і знаємося на різних новинах та політичних перипетіях. Щоденно вмикаємо телевізор, радіо, Інтернет – слухаємо, дивимося, читаємо і формуємо свій інформаційний світогляд. А чи готові ми до виборів? Щоб бути у всеозброєнні треба слухати і дивитись не тільки близькі вам по духу джерела інформації, але і альтернативні, порівнювати, зважувати, аналізувати. А щоб не помилитися у виборі почнемо з азів виборчого процесу. Отже, вибори – передбачена Конституцією та Законом України форма прямого народовладдя, яка полягає в тому, що шляхом таємного голосування формуються представницькі органи державної влади і місцевого управління (самоврядування). Саме вибори місцевого самоврядування ми очікуємо найближчим часом. Виборці – це громадяни, що володіють активним виборчим правом і місце проживання яких розташоване в межах конкретного виборчого округу. Електорат – це прихильники, що голосують за ту чи іншу партію на виборах. Процес голосування такий: отримуються бюлетені, потім в кабінці для таємного голосування ставляться відмітки навпроти партії або особи, що вам імпонують. Зверніть увагу на бюлетені нової форми, щоб не заплутатись і не помилитись. Не потрібно писати нецензурні, погрозливі та некоректні написи, бо такі бюлетені автоматично стають недійсними. Для того існує передвиборча кампанія, де можна було себе проявити з політичної точки зору на мітингах чи протестах, тримаючи в руках транспаранти, лозунги зі скандуваннями, кричалками тощо. А за кого ж все таки голосувати? Політичних партій в Україні понад 300. Як можна серед такої гами політикуму вибрати щось одне? Справа не з простих. Отож я вас зорієнтую на основних, а їх кількість значно менша. Вважаю за доцільне поділити партії на дві категорії – за Україну і проти України. Хтось скаже, а хіба таке є? Нажаль це так і це правда. Не раз чув від громадян, що у нас демократична країна і можна голосувати за кого хочеш. Це правда! Але таке можливо лише в Італії, В. Британії, Франції, Швеції та інших країнах, в яких демократичні засади досконалі і працюють десятками років. Будь-яка з політичних партій в названих мною країнах діє в інтересах своєї країни, а у нас нажаль ні. Якось чув розповідь родички, що працювала в Італії і спілкувалася з місцевими на політичні теми. Вона розмовляла з лібералами, демократами, радикалами, комуністами і всі вони підкреслювали, що Італія для них понад усе, хоча погляди у них абсолютно різні. Навожу перший список партій, які проти України. Ці політичні українські партії є непатріотичні, їх дії узгоджені і керуються з Росії. В них більшість української атрибутики, як то герб, гімн, синьо-жовтий стяг, пісні, вишиванки. Але мова не та, вітання не те, і ненавидять червоно-чорний прапор ( до речі це стяг Руси-України тисячолітньої давнини, а не фашистський, як вони трактують). Багато з них не приховують своїх антиукраїнських поглядів, а дехто з них камуфлює. В них різні програми, але ціль одна – служити еРеФії. Ось вам список: ОПЗЖ (Бойко), партія Шарія (О. Бондаренко), ОБ (Мураєв), соціалістична партія (Мороз), компартія України оновлена (Савенко), комуністична партія робітників і селян (Яковенко), єдина Русь (Гийко), прогресивна соціалістична партія (Вітренко), компартія України (Симоненко), партія Родіна (Марков), руський блок (Басов), партія Русь (Шевчук), руська єдність (Аксьонов), союз лівих сил (Волга), слов’янська партія (Лузан), партія Союз (Меримський), партія Вітчизна (Мартіросян), робітнича партія України – марксистко-ленінська ( Бондарчук). Вибрав 18 найбільш одіозних. Справжні українці і ті, хто любить свою Вітчизну, за ці партії голосувати ніколи не будуть. На противагу проросійським партіям, на щастя, у нас є проукраїнські, патріотичні сили, які можуть душу і тіло віддати за рідну Україну і вірно їй служать. Вважаю, що вони і тільки вони створять в майбутньому справжню сильну і демократичну державу. Пропоную другий список партій, які за Україну. ВО «Свобода» (Тягнибок), Національний корпус (Білецький), Правий сектор (Тарасенко), Конгрес українських націоналістів КУН (Брацюнь), Голос (Рудик), Європейська солідарність ЄС (Порошенко), Батьківщина (Тимошенко), Сила і честь ( Смешко), Українська стратегія Гройсмана, Радикальна партія (Ляшко), Народний Рух України НРУ (Кривенко), Удар (Кличко), об’єднання «Самопоміч» (Сироїд), Народний фронт (Яценюк), Українське об’єднання патріотів «УКРОП» (Батенко), УНА-УНСО (Бобрович), Демократична сокира (Щедрин), Добровольчий український корпус ДУК (Ярош). А чи знаєте ви, що більше патріотичних партій в Україні я не знайшов, а отже їх всього 18. З понад трьохсот сорока партій 18 проти, ще 18 за Україну, а решта партій ні нашим ні вашим, якісь незрозумілі, не значимі в суспільстві, майже нікому не потрібні. Як бути виборцям? Якщо не розібрався – добре подумай чи йти на вибори. А для того, щоб піти, треба читати програми політичних партій, аналізувати, співставляти, виявляти позитиви і недоліки, шукати в кандидатах ступінь порядності, чесності та професіоналізму. Якщо не розібрався за яку партію віддати голос, то розберись хоча би з основними, які я надрукував, порадься зі старшими (без совкового менталітету), друзями, компетентними, патріотами, політичними експертами (по радіо і ТБ). Якщо і після цього не розібрався – не заганяй Україну своєю недолугістю в безвихідь, у болото, в багно, у випробування або на той світ. До речі, про телевізійні канали. Вони є сильним рупором пропаганди, а тому треба серйозно і відповідально відноситись до них. Дивитись і слухати треба не лише свої улюблені, але і перемикати на альтернативні, щоб переконливо сформулювати свою думку. У нас сила силенна телеканалів, які продукують російські сценарії і які, відповідно, проти України. Це Ньюс Ван, 112 Україна, НАШ, 1+1, 2+2, ТЕТ, Україна, Інтер, ІСТV, УНІАН, НТН, Глас (РПЦ) та багато інших. До патріотичних, тобто за Україну, слід віднести такі канали: Прямий, Перший, UА Крим, UA Культура, Плюс Плюс, Піксель, Еспресо, 5-й канал, деякі канали обласних телебачень та інші. Інші канали є розважального характеру, багато з них ведуть передачі російською мовою, не дотримуються квот української мови. Більшість російських каналів відімкнені в Україні, а ті, що залишились (Кіно, Дитячий світ та інші), пропагують комуністичну ідеологію. Ситуація з телебаченням плачевна. З величезної кількості каналів тільки декілька десятків українські. Решта в руках олігархів, що пов’язані з Росією. Не краща ситуація і з місцевим радіомовленням. Це жах! Не раз чув від людей фрази, що ми, виборці, нічого не вирішуємо (це залишок від совка, де нічого і справді не вирішували). Звичайно, як можна вирішувати долю держави, коли напередодні людина продала свій голос, отримавши гречку чи певну суму коштів? Вона фактично продала Україну. На мої запитання до виборців минулих років, за кого будеш голосувати, відповідь неодноразово лунала, що там розберусь на дільниці або йшли хлопці голосувати за Петренка, та й я з ними за компанію. А ще перед виборами багато обіцянок та популізму. Яка між ними різниця? Обіцянки дають на реальні, конкретні справи, на перспективні проекти (і ті часто не виконуються), а в популізмі суцільна брехня і все нереально. І це треба розрізняти, бо останнього дуже багато. Запитання до читачів – в якій державі ми живемо? Так, правильно, в Україні. Отож раджу до виборів прочитати її історію (О. Палія, М. Аркаса, Р. Магочія, М. Грушевського) хоча би за останні 100-120 років, порівняти з програмами політичних партій і все стане зрозуміло якого напрямку та чи інша політична сила. Найбільш сучасна історія у О. Палія. Також слухати історію треба на YouTube каналі, де про неї розказують брати Капранови. Шановні виборці, електорат. Не будьте губкою, яка все всмоктує. Розрізняйте реальне від популізму, не звертайте уваги на білборди та різні заклики, розберіться в своїй голові, послухайте своє серце. І пам’ятайте, що живете ви в Україні і вам вирішувати жити нам в багні чи в багатій, цивілізованій країні. Чимало псують виборчу картину літні люди із совковим менталітетом. Якби моя воля, запровадив би екзамени для всіх голосуючих по історії, географії, політології, знанням суспільства, внутрішньої та зовнішньої політики, релігії та іншого. Питань повинно бути не менше десяти. Не здав – не допускати до виборів. Також запровадив би екзамени для тих, хто балотується на вибори всіх рівнів від села до президента. Можливо наступило би якесь зрушення і просвітлення мізків. © ЙОСИП КАПТОЛА
