ЛЮДИ В СУСПІЛЬСТВІ
Світ цікавий, неоднозначний, загадковий і такі ж люди, що живуть в ньому. Ми надзвичайно різні. В кожного свій характер, манери поведінки. В суспільстві ми повинні один одного поважати, підтримувати, цінувати, допомагати. Але в дійсності трапляється так не завжди. В основному такі відносини є у сім’ях, родинах, зі знайомими і друзями. Звичайно, якщо людина вихована і на генному рівні дóбра, то вона буде відноситись толерантно до всіх людей, хоча це доволі рідкісні випадки. Такі люди люблять себе, оточуючих, світ і все живе, що в ньому є, радіють кожній хвилині життя. Чимало людей байдужих, зарозумілих, егоїстичних… Як бути комусь у контактах з ними? Мабуть, пристосовуватись, уживатись, чимось, можливо, поступатись, для того щоб знаходити спільне з такими людьми. Нижче мова піде про негативні моменти поведінки людей. Декілька років тому був свідком сцени, в якій брав участь і не хотів бути байдужим. Молода мати, років 25, вела за ручку свого малюка, років трьох, дуже його сварила, кричала і вживала слова ненормативної лексики. Я йшов їм назустріч і все чув, а коли опинився на відстані кількох метрів, зробив зауваження: «Жіночко, я все розумію, але до чого тут матюки? Так дитя не виховують, і воно вас ніколи не буде слухатись, змініть лексику, тон тоді все стане на своє місце.» Говорив я дуже швидко, щоб вона мене почула і дала висловитись. Я зупинився і вони теж. Наступила павза в декілька секунд. Мабуть жінка збиралася дати мені відсіч і в неї це вийшло. В мою адресу посипалися звинувачення, які перепліталися з 9-и поверховими хуками. В кінці видала: «Не ваша собача справа.» Я був готовий до перебігу таких подій, дав їм пройти, а мати продовжувала «хрестити» дитя, яке знову почало плакати. Свій вчинок оцінюю не зовсім коректним і правильним, бо то окрема сім’я, свої закони, а я втрутився і все зіпсував. На цю ситуацію спробуємо подивитися під іншим кутом. Вихована мати всі питання з дитиною повинна була владнати вдома, а в нашому випадку, треба було зупинити терор проти дитини і зіграти роль Матері Терези. Вона цього не зробила. Хочу зауважити, що я ще не раз з ними стикався, і кожного разу дитя вередувало, але мама мовчала. Щось все-таки вплинуло і я був задоволений своєю маленькою перемогою. Ще один випадок. Знову в епізоді молода жінка і її маленька донечка. Мама вийняла з сумки вафлі і подала дитині. Мале розпакувало їх, а папір залишився в нього і дитя запитало маму: «Куди кидати?» Та сказала, щоб кинути на тротуар. Це дійство відбувалося неподалік зупинки, де завжди є в наявності смітникові ящики. До них відстань дорівнювала десяти крокам, щоб кинути туди упаковку, але цього не відбулось. Я йшов їм назустріч, все це бачив і, відповідно, зробив зауваження. Знову, як і в попередньому випадку, отримав повну гаму обурення у вигляді прокльонів, поганих та негарних слів. І все це чула дитина. Більше я їх ніколи не бачив. Думаю, що якийсь урок молода жінка отримала. В обох випадках молоді пані не виховані, не толерантні і такі, що не терплять критики. Зробив якось зауваження в маршрутному таксі, щодо відсутності маски і мав що слухати. Виявляється, що я вчинив собі гірше – людина без маски розвернулася і прямо мені в обличчя з віддалі півметра з мікробами (чи без них, невідомо) почала доводити свою правоту. Благо, через хвилину я вийшов з маршрутки, а вона продовжувала обурюватися по інерції і заражати (а може і ні, невідомо) всіх, хто був в салоні. Така категорія людей є абсолютно безвідповідальними, неадекватними, егоїстичними, вважають свою думку безпомилковою і відносяться до оточуючих зі зневагою. Батьки, що палять та вживають алкоголь, абсолютно безвідповідальні і не думають про те, що їхні діти, як мавпенята, будуть їх копіювати. Я вже мовчу про наркотики, вживання яких – це пряма і прискорена дорога у світ інший. Здебільшого в таких сім’ях антисанітарія, скандали, моральна деградація. Діти, що «брали участь» у епізодах, які описані вище, були свідками сімейних чварів, неподобств сформували свій характер, світогляд і з ними влилися в наше суспільство. Ось і маємо такий результат. Чимало керівників підприємств, установ, організацій зверхньо ставляться до своїх підлеглих, зневажають їх, вважають себе незамінними князьками. Вони дозволяють собі вчиняти те, що іншим не під силу – будують вілли, міняють автівки, влаштовують дітей, щоб їм комфортно жилося, без якихось проблем. Для цього потрібні кошти і вони їх беруть з підприємств нечесними шляхами (чи можливо мають інші фінансові джерела). Синки і дочки крадіїв не знають гіркоти і труднощів життя. Один із членів партії регіонів (керівник підприємства) навів мені такий приклад: «Батько-багатій приходить з «роботи», кладе на стіл своєму чаду ключі від машини і посвідчення водія, а також диплом інженера чи лікаря (в даному випадку ніхто, ніде і ніколи не вчився)». В підсумку маємо аварії в п’яному виді на дорогах, що влаштовують мажори і повна професійна некомпетентність в економіці держави. Ця крутизна може призвести до колапсу суспільства. Але кого це хвилює? Нас хвилює, простих людей, бо маємо дітей і онуків, у яких майбутнє примарне. У нашій державі так побудовані відносини, що без хабара нічого не вирішиш, від приватного підприємця до верхніх ешелонів влади. Можу привести ще чимало ганебних випадків, але описати все не реально, а тому підсумую – отож всі ті зарозумілі, гонористі, круті, безвідповідальні, нетолерантні, неадекватні, ті, що витають в хмарах і взяли «Бога за ноги» вважають свою думку безпомилковою і сунуться до державної еліти. Хочуть до влади від сільського голови до президента. Був дуже здивований, коли почув якось мову, що бути районним депутатом то круто, престижно і модно. Однією статтею чи дописом змінити щось в країні неможливо, а тому має бути державницький підхід. А в цьому зацікавлені, нажаль, лише патріоти, активісти і небайдужі люди. А тепер про позитивні моменти і вчинки наших людей. Престижно і модно, на мій погляд, бути патріотом, меценатом, пластуном, служити у війську і захищати вітчизну. Бути волонтером і займатись благодійністю. Працювати в Червоному Хресті і цікавитись українською історією та культурою. Добровільно і безкоштовно виконувати якусь благодійну справу. Підтримувати українські церкви, різні патріотичні об’єднання, тримати зв’язок з українською спільнотою за кордоном. Перебувати в політичній партії, що сповідує українську національну ідею. Дуже почесно, престижно і модно просто любити країну, в якій живеш.
© ЙОСИП КАПТОЛА
