З нагоди Дня української писемності та мови, який незабаром відмічатиме Україна хочу запропонувати нашим читачам нову розгорнуту та цікаву статтю від мудрого автора філософських, наукових, політичних статей, які ми щотижнево публікуємо в соціальній мережі. Працюючи над написанням даного матеріалу пан Йосип збирав інформацію з різних куточків України. В ній він розповість вам про діалектику та різнобарв’я нашої солов’ної. Бережімо та цінуймо її! І пам’ятаймо: українська мова передана та збережена для нас багатьма поколіннями. Мова, якою розмовляли наші діди та прадіди. Справжня! Не спотворена!КОД НАЦІЇ Українська мова соловейком оспівана в піснях, коштовним оксамитом лягла в поетичні рядки віршів та поем, тішить слух у прозі. За мелодійністю звучання наша мова є другою в світі після італійської. В кожній нації і в нашій також є мовний код. Щоб його відкрити треба вивчити мову. Українська не дуже легка для вивчення, бо в ній є буквосполучення -дз, -дж, а для пом’якшення маємо -ь, а також закінчення –ся, -зя, -ця та інші. Проте мову нашу все-таки вчать. Я чув інтерв’ю корейця, француза, поляка, хорвата, іспанця, які добре нею володіють. Не можуть вивчити лише росіяни. Вчені довели, що в них проблема у щелепах. Згадайте хоча би одного росіянина, що мешкає з вами в одному місті (селі), так він розмовляє лише російською або якоюсь незрозумілою. Історично доведено, що ще за часів правління наших князів (Святослава, Володимира, Ярослава та ін.), а також королів (Данила, Василька, Лева та ін.), спілкування в державі Україні-Русі відбувалося розмовною мовою, наближеною до сучасної української. Зараз ми називаємо її староукраїнською. Про це свідчать дослідження графіті (написів) на стінах Софійського собору в Києві та інших древніх соборів на території України. На графіті науковці читають: «Господи помози рабу своєму Павлови». Одна дівчина Олена написала: «Купріяне, гарний же ти, скільки ще мені даремно розпалятися». Про похорон князя Ярослава написано таке: «У 6562 г. (1054 р.) місяця лютого (а не февраля) 20-го успіння (а не успєніє) царя нашого у неділю (а не у воскресєньє) у тиждень (а не у недєлю) мученика Феодора». Також написано: соромно бути, гет (сучасне геть) та багато чого іншого. На грошах гривнях в Х –ХІ століттях написано: Се Володимер (а не Владімір), а се єго серебро; Се Володимер, а се єго злато. Досі в діалектичному говорі українці застосовують слова «се», «єго», «злато». На сьогодні зафіксовано понад 7000 графіті різними мовами: українською, церковнослов’янською української редакції, грецькою, латинською, польською, вірменською, німецькою, чеською та англійською.Літературною мовою в Європі, на той час, вважалася латинь, а в нас – церковнослов’янська, яка поступово втягувала в себе елементи розмовної мови і на ХІУ століття розчинилася у розмовній українській мові. А як надалі розвивалась наша мова? В 1596 році перший словник української мови під назвою «Лексис…» склав Лаврентій Зизаній, а другий – у 1627 році П. Беренда. В 1619 році Кирило Ставровецький освітній та церковний діяч видав «Євангеліє учительноє». У тому ж році Мелетій Смотрицький вперше написав «Граматику слов’янську», що систематизувала церковнослов’янську мову. Іван Ужевич в 1643 році вперше написав граматику української розмовної книжкової мови. Іван Котляревський в 1798 році написав поему «Енеїда» живою українською мовою, а в 1819 році – водевіль «Москаль-чарівник» та п’єсу «Наталка-Полтавка». У 1818 році Олексій Павловський вперше видав граматику живої української мови, де описав її фонетичну систему і морфологічну будову. Пантелеймон Куліш в 1857 році видав підручник сучасної української мови. Найвидатнішою працею лексикографії вважається 4-х томний «Словар української мови» за редакцією Бориса Грінченка, що виданий в 1907 – 1909 рр. і мав 68 тис. слів. Все те та ще багато чого подібного свідчить про факт, що держава Україна була, є і буде і в ній жили, живуть і будуть жити українці, які розмовляли і розмовляють українською мовою. Натомість, так звані росіяни зі своєю імперією монотонно знищували нашу культуру та мову і зараз це роблять. За весь період московського поневолення (і СРСР також) українська мова заборонялась аж 50 разів. Але мова вижила, зміцніла і в останній час вдосконалилась. В народі кажуть, що заборонене, то найсолодше, а мова не виняток. А тепер про літературну українську мову. Її можна почути лишень на уроках української мови і літератури в школах, Вузах, від журналістів радіо і телебачення і, як не дивно, від колишніх російськомовних громадян, що вивчили і розмовляють українською. Найбільш успішними у цьому питанні є українська діаспора за кордоном. Від закордонних земляків можна почути вишукану і унікальну мову зі словами, що зараз маловживані та давно забуті і яка чиста від русизмів. Неодноразово насолоджувався різними інтерв’ю українців з діаспори, а особливо вражала мова нині покійного кардинала Любомира Гузара. Що можна сказати про пересічних громадян, як у них з літературною мовою? Та ніяк! У них є свій говір, свій діалект, а літературною не переймаються і користуються лишень при потребі. І це правильно. Адже в Україні живе понад 100 націй, а серед українського населення можна нарахувати тисячі діалектичних говорів для спілкування. Цією публікацією я поставив собі за мету продемонструвати читачу діалектичні слова різних регіонів. Діалектизми – це розмовна українська мова, яка є фундаментом і основою літературної мови з деякими словами іншомовного походження, але без русизмів. Це нормально, що в нашій мові є іншомовні слова, це збагачує її. Хочу зауважити, що в нашій державі проживають різні етноси зі своєю культурою, мовою, традиціями. Це гуцули, бойки, верховинці, галичани, лемки, волиняни, покутяни, буковинці, подніпровці, поліщуки, подоляни, слобожани, запорожці, карпатські русини, литвини та інші. І в кожного свій говір. Це ще не все. Майже кожний населений пункт має свій діалект. Пропоную читачам окремі діалектичні слова деяких регіонів України (невідомі вам або маловідомі слова будуть мати переклад).Закарпатська область, смт. Великий Бичків (моя мала батьківщина): зиркало- дзеркало, кунь, мачанка – підлива; м. Свалява: добрі – добре, позерати – дивитись; м. Ужгород: киндириця – кукурудза, хижа – хата, мерсько – холодно; смт, Кобилецька Поляна: катран – рушник кухонний, шкарпа – крутий підйом нагору, терило – гумка для витирання слідів олівця.Івано-Франківська область, м. Коломия: мешти – взуття, горнє – горня, стелина – стеля; м. Вигода: здибати – зустріти.Львівська область, м. Червоноград: видіти – бачити, жовнір – солдат, вітець – батько; м. Дрогобич: нḯколи – нікóли, сків – стіл; м. Львів: я буду робив – я буду робити; коліжанка – подруга.Волинська область, смт. Маневичі: як тра, то тра; приходити зари; хлопці, що віте зробили – хлопці, що ви наробили.Рівненська область, с. Рудня Карпилівська: кітяхи – кукурудза, картепи – картопля, вуз (хурманка) – віз, підвода; смт. Клевань: столя – стеля, яблико – яблуко, пательня – сковорода, хутко – швидко, сіни – коридор при вході в хату, банаяк – чавунний горщик; с. Іванчі: готава – отава, кунь твуй пасетса – кінь твій пасеться, ля хати – біля хати, бульбаники – деруни, твар – обличчя; втомиласа, наїласа, наробиласа, сподница, свинє пасуца, тутика, тамика, хрищоний, хрищона, коробкі, качкі, куре. Костопільський район: шкворода – сковорода; стебка – місце (коморка біля сін), яке наповнювали льодом та зберігали харчі влітку, щоб не псувалися, комурка – комора, сукенка – сукня, бульба – картопля, трускавки – полуниця, кадовб – велика дубова бочка. Дубровицький район: пішов квет на поквет тай побив макутру – пішов кіт на покіт тай побив макітру. Хмельницька область, с. Борисів: штиці – вила, морчукота – кішка, вишки – горище, манарка – піджак; с. Лютарка: коперація – магазин, якбе – якби, ниньки – нині, сьогодні, товар – корови, топіро – тепер; м. Хмельницький (мікрорайон Лезневе): малай – кукурудзяний пиріг, мамалига – кукурудзяна каша, дюдьо – дід, бабця- бабуся, татко – хрещений батько, мамка – хрещена мати, п’єц – піч, бараболя – картопля, молодуха – наречена.Чернігівська область, м. Чернігів: скібці – сходи, вихалка – гойдалка; м. Ніжин: гурки – огірки, 22,5 – матюк.Місто Київ: хлоп – хлопець, жевжик – хитрий.Луганська область, смт. Білокуракіне: завіска – фартух в який збирають вишні, черешні, балія – ночви, чинка – бритва, циберка – відро, кубушка – глечик; ходю, возю, носю, ходе, возе, носе, робе, манєнький, колодізь. Я особисто зібрав 3137 діалектичних слів Великого Бичкова і видав окремою книгою. Мій земляк Микола Грицак зібрав 250 тисяч діалектичних слів і висловів Закарпаття. Це найбільша кількість у слов’янському світі. Щоб впорядкувати цей матеріал одній людині знадобилось би 60 років. Більш детальну інформацію можна отримати з сайту «Радіо Свобода», де є стаття О. Гавроша «Ловець слів».Дуже сильний суржик можна почути у жителів південних та східних регіонів. Української мови там обмаль. В решті регіонів України в мові мешканців присутня чимала кількість русизмів. Ось вам приклади: даже, да, когда, сейчас, чуть-чуть, конєчно, іменно, нравітся, почта, уїхав, уволився, поняв, щитав, оддав, дівся, первий, послєдній, хтото, шото, якто, якіто, по вулицям, на російській мові, зошит по біології, самий луччий, саме тверде, самий длінний, міроприємство, прийняти міри, прийняти участь, так як, бувший у користуванні, на протязі, повістка дня, під відкритим небом, насильно милим не будеш та багато інших.Ой, ви, українці! Чому вчиняєте наругу над власною мовою, чому топчете святиню, чому зневажаєте її? За це нас чекає велике випробування. Так і хочеться вигукнути: «О, мово наша солов’їна», але суржик не дозволяє багатьом з нас. Це пухлина на нашій духовній ниві. Ми самі порушуємо наш мовний код. Я щиро заздрю сусідам-полякам, що сформували свою мову, захоплююсь гордими чехами, які змушують всіх, хто хоче в них працювати, вивчити чеську мову. Закон про мову у нас є, хоча він не зовсім досконалий, а крім того його ще й порушують. З екранів телевізорів часто чуємо інтерв’ю російською, деякі ведучі вперто не хочуть мовити українською. Одна реклама лишень нашою. А цього замало. Вимальовується справа принципу – нехай будуть в нашій мові іншомовні слова, тільки не російські. Ординці сотнями років гнобили нас, а ми із задоволенням використовуємо їхні слова або мову взагалі. Це ганьба!Мені одне цікаво. Чи мають подібні проблеми єгиптяни, корейці, японці, ісландці? Мабуть ні. А тому борімося за чистоту мови і почнімо з себе.©ЙОСИП КАПТОЛА
