ТРИ РОЗПОВІДІСОН. МІЙ ПРИРОДНІЙ БУДИЛЬНИК Одним з найбільш унікальних явищ у житті людини є сон. Людина спить в середньому 8 годин. Це третина доби. Протягом дня ми вирішуємо безліч різних питань і на це витрачаємо чималу кількість калорій, поповнення яких іде через їжу та відпочинок. Але тільки сон може повністю відновити сили, що знадобляться наступного дня. Всім давно відомо, що найсолодше на світі – сон, і ніяка життєва спокуса не здатна завадити цьому явищу. Денні виробничі проблеми, вечірні домашні непорозуміння, сварки та скандали не сприяють здоровому сну і не дозволяють організму відновитися. Багато людей страждає від безсоння, яке є результатом якогось сильного стресу, страху, постійних галасливих скандальних сцен на роботі чи вдома. Чи можливо уникнути цих негативних явищ? Безумовно можна. У цю ситуацію має втрутитись ступінь виховання, аспект толерантності, прояв стриманості, рівень культури, освіченості, професіоналізму або, навіть, і почуття гумору. Коли людина спить, через нирки і шкіру виводяться шлаки і токсини, відновлюються органи і тканини всього організму. Отже, порушення сну негативно впливає на весь організм в цілому. Багато людей під час нічного відпочинку бачать сни. Особисто мені часто сниться щось дивовижне, фантастичне і непередбачуване. Якось в молодості бачив Пресвяту Діву Марію, яка благословляла мене на подальше життя. Тричі відчував себе кудлатим собакою, яка кудись біжить. Двічі снився президент Зеленський. Навіть у сні з’являвся Дональд Трамп, президент США, з яким разом працювали на заводі. Зовсім недавно я молився у сні і переді мною на столі стояли дві порожні пластмасові коробки, і я розумів, що одна із них добро, а інша зло. Ці та багато інших подібних снів виявились найбільш яскравими і значущими. За своє життя я обмаль разів користувався будильником. Це траплялось в основному в молодості. Все змінилося, коли я почав працювати у відділі постачання лісгоспу. Через день їздив у відрядження і мій організм почав налаштовуватися на певні години від’їзду. У будильнику згодом потреба відпала. З того часу і протягом сорока років, я прокидаюсь в тій годині, що запланував з вечора. Я можу прокинутись в першій годині ночі, другій чи третій і в будь-якій іншій годині, що я собі задумав після вечері. Я схиляюся перед мудрістю природи, що створила нам, людям, мозок, завдяки якому ми думаємо, рахуємо, читаємо, пишемо, спілкуємось і навіть… прокидаємось в тій годині, що була нами запрограмована. Наш мозок ми використовуємо лише на три відсотки. Уявімо собі, на які ще дива була би здатна ця унікальна субстанція, якби вона працювала на всі сто відсотків.ХДІБ НАШ ЩОДЕННИЙ З давніх-давен людство споживало хліб і все, що до нього. Наші предки з повагою і пошаною ставилися до цього продукту, а дітей вчили цінувати кожну його крихту. Колись, ще за часів Русі не можна було різати хліб ножем, бо вважалося, що це може нашкодити людині, яка його випікала. Тому здавна українці ламали хліб руками. Звісно, різали і ножем, але перед тим обов’язково проводили спеціальний ритуал з хрещення хліба. А ще не дозволялось випікати цей продукт чоловікам, робили це тільки жінки. З традицій, що залишились від минулого – заборона різати хліб на релігійне свято Усікновення голови Івана Хрестителя. Цього дотримуються в наш час лише глибоко віруючі люди. Ще змалку знав прислів’я: «Де хліб та вода – там нема голода». Бувало бігаю з друзями по вулицях і на хвилинку заскакував додому, з’їдав кусок хліба і гайда далі гратися. А після Паски, коли закінчувався піст, намащував на хліб свинячий жир, на грядці виривав декілька зелених цибулин – то кращого перекусу і бути не могло. Поганої їжі в дитинстві не пам’ятаю, я їв все, що варила мама, не був перебірливим. Такі діти, а згодом і дорослі, називаються всеїдними. Його величність хліб вдома у нас був в пошані, а тому ціну його я знав. Він для мене був завжди дуже смачним продуктом. Уже в 17 років я споживав хліб на Миколаївщині, а коли служив в армії – то куштував харківський і кримський. Пізніше навчався в Надвірній, Львові і там теж ласував цим продуктом, а як же без нього? Коли у 1981 році я почав працювати в лісовій галузі в Ізяславі і хліб, який там випікали, виявився дуже смачним. За своє життя я їздив по роботі і в якості туриста у велику кількість регіонів України, і ,звичайно, завжди смакував хліб місцевої випічки. Найбільш приємно вразив мене смаковими якостями хліб, куплений мною в м. Сміла на Черкащині. На друге місце ставлю ізяславський продукт, а третя позиція за хлібними виробами, що випікають в Красилові на Хмельниччині та в Рівному.Слід зауважити, що це моя суб’єктивна точка зору на смакові властивості хліба. Щоб не гнівити Бога скажу, що він скрізь добрий, поганим не буває, є лише недобросовісні пекарі або такі, що не вміють дотримуватись відповідних технологій випікання. До речі, за радянських часів, так звані технологи добавляли в цей продукт «гормони щастя» (наркотики). Звісно, за вказівкою з верху.Хлібом у християнських молитвах називають їжу, як таку взагалі і духовну також. В молитві «Отче наш» молимося: «…хліба нашого щоденного дай нам сьогодні…» . В різних куточках України люди завжди згадували головний життєвий продукт і все, що пов’язано з ним: «Хліб всьому голова; Буде хліб, буде і до хліба; Дурне сало без хліба; Не вчи ученого їсти хліба печеного; Доки діда, доти хліба; Не хлібом єдиним сита людина» та інше.МОЇ ДРУЗІКажуть – друг, то твоє відображення. Також друг той, хто розділяє з тобою радість, невдачі, і може подати руку допомоги в скрутну хвилину. У нас є народне прислів’я: «Скажи, хто твій друг, то я скажу, хто є ти.» Мої друзі мають такі риси поведінки, які мене доповнюють. У кожному другу шукаю те, чого в мене недостатньо або обмаль. Наприклад другу Олексію з Клеваня притаманна настирливість, скрупульозність у вирішенні життєвих питань. В Анатолія з Ізяслава переважають неперевершений олімпійський спокій, поміркованість, солідність. Так як він ніхто не вміє слухати. Киянин Сергій відзначається твердістю, рішучістю, невичерпною енергією, оптимізмом і силою духу. Уважний до свого співрозмовника. Патріот на всі сто відсотків. Друг Дмитро, клеваньчанин, має велику працелюбність і вміння поринати в глибини історичних фактів та подій, вдало співставляє минуле і сьогодення, порівнює різні історичні документи на предмет правдивості. Він завжди шукає істину і є патріотом України. Приятеля Антона із Сарн можу похвалити за почуття гумору і вміння відшукати в розмові той момент, з якого можна посміятися. З ним завжди цікаво, він має власну думку, яку відстоює. Ще він заглядає в перипетії минулого життя і шукає там свої помилки, щоб більше їх не повторювати. Володимира із Зорі хочеться бачити щоденно, але це неможливо. Він людина-душа, від нього випромінюється добро, з ним приємно і затишно. Дуже уважний і толерантний до людини, з якою розмовляє. В Черкасах мешкає друг Віктор. Це комора футбольної статистики. Він передплачує всілякі спортивні видання, перебуває у вирі спортивних подій, ділиться враженнями зі мною і називає нас обох експертами. За характером спокійний, врівноважений, дуже відповідальний і вміє вислухати співбесідника. З точки зору володіння інформацією з політичних питань, державотворення, різних історичних подій та фактів, друг Михайло з Червонограда, моє повне відображення. Він заряджує мене спокоєм, впевненістю в своїх силах, оптимізмом. У народні депутати йому йти не можна, бо поважає свого опонента. Михайло справжній патріот нашої держави. ОсіньОсь осіння пора наступилаВона листям всю землю накрила.На полях майже квітів нема,Менше стало в повітрі тепла.Мало чути пташиного співу,І мурахи сховались на зиму.Ще на Чесного Хреста зміїПримостились глибоко в землі.Десь поділась ранкова роса,Яку влітку стрічала зоря.Вже нема аромату п’янкого,Тільки тиша холодна довкола.Ось і білочка хутко стрибає,Все довкола на зиму збирає.І кабан на землі все розрив,Залишивши глибокі сліди.Все, що бачим і чуєм в цю пору –Все це осінь холодна й похмура.На порозі вже скоро зимаЙ до весни не чекати тепла.© ЙОСИП КАПТОЛА
