Літературна студія “Перо”
#Йосип_Каптола #бібліотечні_пера
Любов і кохання
Хтось скаже, що ці два поняття, стани, нарешті два слова тотожні. Це можна спростувати, а можна і погодитися. В нашій багатій мові є два значення цих слів. Але про це буде нижче. Я переглянув у Інтернеті німецьке, російське та англійське трактування цих понять, та нічого подібного не знайшов, крім того, що вони все і всіх лише люблять. В нашій українській мові є ці два слова і вони здебільшого носять різний зміст, лише в окремих випадках їх можна порівнювати.
Почнемо з любові. В Біблії сказано: «Полюби ближнього, як самого себе.» Любити себе не означає милуватися і насолоджуватися собою. Радше за все це стан, коли ти дбаєш про своє здоров’я, знаходишся в позитиві, гуморі та в іншому корисному, що можеш передати людям. А ще коли ти робиш корисну справу, яка подобається тобі та оточуючим, маєш від того дивіденди і необов’язково матеріальні. Ти маєш бути на видноті, отримувати чимало компліментів, але не зазнаватися. Той хто любить себе повинен розвинути в собі такі якості, як толерантність, комунікабельність, благодійність, завжди перебувати в тонусі, не пасти задніх в суспільстві. Все найкраще має бути сконцентроване в тому, хто себе любить. Володіючи такими рисами характеру, що притягують до себе оточуючих, людина може і зобов’язана полюбити ближнього. Вона вже в тому стані. Серед таких повинні бути рідні, товариші, друзі, випадкові люди, неприємні особи і навіть вороги. Коли людина переймається проблемами іншої особи, як своїми, ось тоді можна говорити про любов до ближнього. Полюбити себе треба так, щоб не переступати межу, за якою табу. Адже, в іншому випадку, на людину там чекає гординя, зарозумілість, зухвальство і все це можна назвати кучерявим, махровим егоїзмом. Пам’ятаймо про це.
Коханню присвячено чимало творів, але те, що вже написав і писатиму нижче, це моя суб’єктивна точка зору. Любов і кохання поруч, вони часто перетинаються, особливо в подружньому житті. Кохання – вершина любові, це фантастичне, приємне, неповторне відчуття, це стан неймовірності, космосу і фантазії, це щастя. Що це за дивний стан, як його відчути? Закохана сім’я має бути одним цілим. Коли вона радіє, то він також. Коли він щось робить, вона йому допомагає і навпаки. Якщо дружина готує обід, то чоловік допомагає їй. Разом прибирають квартиру чи будинок і обоє з сапами на городі. Якщо чоловік дивиться футбол, дружина біля нього теж вболіває. Улюблений серіал дружини розділяє чоловік. Разом відпочивають, вчаться життя, вдосконалюють знання. Це є гарним прикладом молодшому поколінню. Окрім спільних справ, слід зауважити, що є сугубо чоловічі роботи (важкості, будівництво, автівка та ін.) і жіночі (шиття, в’язання, вишукана кулінарія та ін.). Але це окрема тема. Партнери, особливо в зрілому віці, не байдужі до стану здоров’я і будь-хто з них надасть допомогу. Кажуть в народі, що дружина в хаті тримає три кути, а чоловік один. Все це умовно, але, насправді, багато якщо не більше залежить від жінки. Саме вона є берегинею сімейного вогнища.
Кохання – коли не бачиш недоліків у партнера (а вони є в кожного), коли не питаєш куди пішли гроші (а їх не тринькають), поважаєш, дбаєш, коли відсутні скандали та підвищений тон розмови і є повне взаєморозуміння. В такій сім’ї не має місця диктату, там верх бере демократія. Закохані партнери справжні друзі, мають спільні погляди та навіть іноді однаково думають. Хтось може заперечити, що кохання присутнє тоді, коли є гроші, а коли вони закінчуються, то і коханню кінець. Буває таке. Але коханням в даному випадку там і близько не пахне. Сім’я в горі і радості має бути разом, а кохання не згасатиме. Міцна і здорова сім’я – запорука майбутнього.
Дякую, що читали. Я всіх вас люблю.
©ЙОСИП КАПТОЛА
