Людство сягнуло високих вершин цивілізації, але, гадаю, це ще не межа. Очевидними успіхами можуть пишатися лише передові країни. Що решта держав? Якісь біжать та не наздоганяють, інші тупцюють на місці. А де Україна? Звичайно, в останніх ешелонах. Не подумайте, що у нас відсутні або слабкі національний інтелект, сучасні засоби комунікації чи новітні технології. Ні. Насправді багато чого закладено в менталітеті українців та їх психології. Наведу деякі приклади.
За природою ми землероби. Тому після завершення основної роботи мерщій їдемо на дачу або орендований шматок землі, щоб щось посіяти чи посадити. Так роблять тільки українці. В театр чи на стадіон обов’язково прийдемо або перед самим початком, або запізнимось і щоб потрапити на своє місце заважаємо глядачам, що уже сидять.
Ми дуже любимо черги. Це від радянщини. Але ж не зараз, в період пандемії, бо треба дотримуватись соціальної дистанції. Та ні – закони черги беруть верх. Тулимося один до одного в магазинах, аптеках, банках і, що найбільш небезпечно, в лікарнях та до вакцинації. Це ж так просто налаштувати чергу в лінію або в шаховому порядку з дотримання відстані у три метри. Ми цього не хочемо!!! Нам подавай поліцейського або якогось велетня-горлопана, щоб навести порядок. Вже мовчу про маски під час карантину, які захищають, але нам це не потрібно!
Я дуже поважаю представників малого та середнього бізнесу, бо вони основа економіки нашої держави. Правда, є серед них і чимала когорта самовпевнених та крутих власників, які не чують землі під ногами, витають у хмарах і у них знайомі митники, податківці, поліцейські… А чому б це? Самі здогадайтесь! Слухати сучасне виконання українських пісень здебільшого без болю в тілі неможливо! Начебто чуєш рідну мову, а виконавці слова заковтують, обривають, стогнуть, під ніс бубонять. Ще дуже багато голих ніг та інших частин тіла і суцільного макіяжу. А де пісня! Ганьба! Що трапилось?Чомусь «Червона рута» колись і зараз співається чітко, виразно та вона досі популярна.
Сьогодні люди масово сидять в своїх ґаджетах. Якщо знаходять та читають корисну інформацію, то це плюс. Але ж чимало в Інтернеті маячні, забавок, дурні, які не дають людині розвиватись розумово, не поповнюють запаси ерудиції та інтелекту. Я не здивуюся, якщо деякі користувачі не знають сім помножити на вісім. Відповідь у них проста – в телефоні все є. Хто і коли прочитав останню книгу?
Наболілих питань чимало. Чому на дорогах гинуть тисячі людей, більше ніж на війні? Навіщо влада переслідує опозицію? Чому дідусі і бабусі опікуються онуками, в той час як батьки сидять в кафе? Коли в країні зупиниться хаос? Чому суспільство не може вибрати нормальну владу? Хто винен у 100 тис. смертей від Covidу? Яким чином українська мова стала незахищеною, засміченою суржиком і над нею насміхаються колаборанти? Чому прогресивні патріотичні сили не об’єднуються заради збереження України? Коли український народ стане політично грамотним? Де той Гетьман, що зробить Україну багатою та квітучою? Та ще безліч інших запитань – Навіщо? Яким чином? Невже? Як? Чому?
© Краянин
#Краянин #літературна_студія_перо #бібліотечні_пера
