Публічна бібліотека Клеванської селищної ради

У 30-річному віці Ісус Христос прийняв хрешення від Івана Хрестителя в річці Йордан. Коли він вийшов на берег, з небес долинув голос Бога Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята – Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог-Отець – в голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.

Ось i добiгають кінця тривалі зимові свята українців. Напередодні Водохреще 18 сiчня за новим стилем- святкуємо Голодну кутю, або Другий Святвечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не ïдять-постують. Сiдають вечеряти, коли вже засяе вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви – смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар.

Як і годиться, вечірню трапезу починають і завершують кутею. Під час вечері влаштовують цiкавий обряд «закликання морозу». Як відомо, хрещенські морози під цю пору досягають апогею. Перш ніж почати їсти, господар має взяти ложку куті, підійти до вікна і тричі промовити:
-Морозе, морозе, йди до нас кутi iсти!А після паузи знову:
– Не йдеш? То не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю!Пiсля святкової вечері настає час для обряду «проганяти кутю».
Діти вибігають із хати і палицями б’ють знадвору в причiльний кут, примовляючи:
Тiкай, кутя, із покуття.
а узвар – іди на базар.
Паляниці, лишайтеся на полиці, а дідух – на теплий дух,
Щоб покинути кожух!

Уже геть увечері, як стемніє, виносять з хати дідуха, несуть його на вигін або в садок і палять: пускають на «теплий дух». Це – символічне спалення зими, щоб «покинути кожух» – накликати весну. Коли все перегорить нетривкий солом’яний жар погасне, дівчата беруть попіл з дідуха і несуть на город, «щоб огірки родили». Увечері на Голодну кутю в церквах тривають святкові відправи, святять вечірню воду, яку вважають значно кориснішою від уся кого лиха, нiж навіть йорданська.

Повернувшись з вiдправи, господар робив з кiлькох колосків чи цілющих трав кропило, наповнював миску свяченою водою і разом із сином, який запасався крейдою і пиріжком, обходили всі господарські будівлі; там, де скроплював батько водою, підліток малював хреста і відкушував шмат пиріжка. Таке робили з реманентом – возами, боронами, плугами. Потім верталися до хати, скроплювали свяченою водою двері, віконниці, мисники, і так само ставили на них хрести. На Західному Поділлі після вечері господиня або старша дочка брала в миску кілька ложок борошна і на свяченій воді замішувала рiдке тісто. Цим тістом вона малювала хрести на всіх чотирьох стінах хати, в сінях, коморі, стайні та в інших господарських будівлях – «від нечистої сили». Наступного дня після Голодноï куті святкували Хрещення Господне – трете завершальне велике свято рiздвяно-новорiчного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреще Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення. Однак ці свята слід розрізняти. Із Хрещенням Господнім пов’язують хрещення в Йордан Христа.За тиждень перед Водохрещем прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували – теж з льоду – престол. Усе це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок – «царські врата». Уранці після Богослужіння весь народ iшов процесією на річку до хреста. Кожен ніс із собою пляшку або глечик на воду. Після нетривалоï вiдправи священик занурював в ополонку хрест і освячував воду. Коли вже воду освячено, люди підходили до ополонки і набирали у свій посуд води. Вiд найдавніших часiв християнська церква вважае освячену йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік, ласкаво називаючи водичкою-йорданичкою». Ця вода має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини.

Йорданською водою також скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі. Деякі священики навiть переконані, що не існує ліків, ліпших за святу воду. І хоч як це дивно, утiм свячена йорданська вода не псується і може зберігатися тривалий час. До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Так людина «онов люється» для майбутнього достойного життя.

Народні прикмети
На Водохреще риба табунами ходить – на бджолині роï добре.
На Водохреще день теплий – буде хліб темний.
На Водохреще хмарно – хліба буде вдосталь, йде лапатий сніг – на врожай.
Коли на Водохреще випав повний мiсяць – бути великій біді.
Удень йде сніг на врожай гречки: вранці – ранньої, в обід – середньої, а ввечері – пізньої. Під час освячення води йде сніг – добре роïтимуться бджоли і колосити муться хліба.
Якщо на Водохреще день ясний, сонячний, то хліба будуть чисті, а якщо похмурий, небо вкрите хмарами – y колосках буде багато «сажки».
Звичаї нашого народу: страви української кухні/авт.-упоряд.:С. Железняк, А. Андрющенко.- Київ: Генеза, 2019.-192 с.: іл.

Правила користування бібліотекою

Зображення

Майже кожного дня ми стикаємося з тими чи іншими народними традиціями. А що вже казати про свята! З’явилось багато нових, проте при цьому збереглося й багато давніх традицій. Обов’язково ми їмо кутю й пригощаємо нею своїх рідних і друзів на Різдво. На столі стоять дванадцять страв. А ввечері всі чекають на вертеп і колядування, коли господарям бажають багатства і злагоди. Здається, що такі звичаї ніколи не забудуться. Адже кожного року ми чекаємо на ці свята, і всім подобається святкувати їх так, як це робили протягом багатьох століть.
У відділі обслуговування користувачів смт Оржів Комунального закладу “Публічна бібліотека” Клеванської селищної ради з 12 січня діє книжкова виставка “Обряди, традиції, народні звичаї в Україні”. Література яка представлена на виставці знайомить читачів з культурою, побутом, звичаями українського народу.Багатющий скарб звичаїв нашого народу ми отримали в спадок і мусимо зберегти його та, нічого не втративши, передати нашим дітям, щоб не перервався зв’язок поколінь, щоб зберегти генетичну пам’ять нашого народу. Українські традиції передаються із покоління в покоління і завжди приносять нам радість.Шановні читачі! Запрошуємо Вас відвідати виставку, яка буде діяти з 12 по 19 січня.

ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ “ПЕРО”
#бібліотечні_пера
Заглянемо в сиву українську давнину. Ми найстаріша нація світу, а, отже, праукраїнці ще задовго до відомого нам хрещення Русі мали свою релігію. Називалась вона Ведичне Православ’я, якому понад 25 тис. років і яке тісно пов’язане з сучасним християнським православ’ям. З покоління в покоління Ведичну віру передавали волхви, а згодом і кобзарі, яких московити знищили у 30-х роках 20-го сторіччя. Коли у ІХ – Х століттях нашої ери на теренах Русі запроваджували християнство, то його основні свята прив’язали до стародавніх Ведичних свят.
Наші пращури колядували. Слово «коляда» утворено від слів «коло» і «да», тобто «коло почалось». Старий час помирає, а народжується новий. Дні зимового сонцестояння 21-24 грудня найменші і найкоротші, а з 25-го грудня день збільшувався. Отже, народжувалося нове Сонце, наставав новий Час. Християни прилаштували день народження Ісуса Христа до днів зимового сонцестояння, оскільки точна дата його народження невідома. Восьмикутна зірка у колядників символізувала 4 сторони світу та 4 великі релігійні свята. Вона символ Сонця, яке дає тепло, світло, вогонь і життя. Зірка – це образ КОЛОобігу – КОЛОвороту – КОЛОдару (зараз кажемо календар). «КАЛЕ» – за мовою санскриту означає «час».
Сьогодні православні християни в росії, Грузії, Сербії, Україні святкують Різдво 7-го січня. Чому так? Адже день народжувався, тобто ставав більшим 25-го грудня. Справа в календарях. Папа Римський Григорій ІІІ реформував старий юліанський календар. Його склав Юлій Цезар ще до нашої ери і саме за ним ми йдемо з різницею у 13 днів. Насправді весь цивілізований світ живе за григоріанським календарем. Свідченням того є святкування Нового року 1-го січня усією світовою спільнотою.
Московити та їх церква весь час мріяли про Третій Рим (бути вищими за Вселенський Патріархат, який є першим серед рівних). Їй була вигідна така різниця в часі, щоб якось вирізнятися від інших. На сьогодні більшість православних християн у світі ідуть за григоріанським календарем, зокрема, поляки, словаки, чехи, греки та ін.
Все, що описане вище, спонукає повернутися до наших історичних витоків, а саме розпочати зимові релігійні свята 25 грудня. Так вчиняли українці протягом багатьох тисяч років. Ой, і зналися ж вони на астрономії!
Головне у переносі Різдва на 25 грудня – відійти від московії. Для цього треба релігійно-політична воля та велика обережність, аби не допустити розколу (чи чогось іншого) у православному світі, який і так не монолітний. Серед мирян УГКЦ (Української Греко-католицької Церкви) та ПЦУ (Православної Церкви України) служителі церков мають провести широку просвітницьку роботу. Запам’ятайте: як скаже священик, так вчинять миряни.
©Краянин

11 січня 2022 року у відділі обслуговування користувачів смт Оржів Комунального закладу “Публічна бібліотека” Клеванської селищної ради пройшов майстер-клас з виготовлення сніжинок з паперу. Діти весело і цікаво провели час.

Після зустрічі Нового року, з давніх часів до нас дійшов обряд колядування. В більшості регіонів нашої країни традиційно колядують на Різдво, 7 січня. Отож, до Вашої уваги чудова колядка у виконанні зразкового дитячого вокального ансамблю “Країна Мрій” та їх керівника Іванни Сапожник

Зимові свята дуже красиві і радісні, які з нетерпінням чекають і дорослі і діти. Зразковий дитячий вокальний ансамбль “Країна Мрій” та їх керівник Іванна Сапожник