СВІТЛО МІЖ ДВОХ ОКЕАНІВ МАРГО Л. СТЕДМАН
#рецензії_на_книги
Якщо ви любите дивовижні натхненні історії, наповнені емоціями та переживаннями, тоді хочу запропонувати Вашій увазі дебютну книгу австралійської письменниці Марго Л. Стедман «Світло між двох океанів».
У своєму романі авторка змальовує часи минулого століття, а саме роки після закінчення Першої світової війни. Вона майстерно показує події, які відбуваються на фоні мальовничих пейзажів Західної Австралії. Передає до найменшої дрібниці природу й погодні умови острова Янус та роботу самого маяка.
У творі автор розповідає про молоду родину – чоловіка та жінку, які живуть на цьому віддаленому острові. Він доглядач маяка, який віднайшов тут свій спокій після страшних кривавих років війни. Вона жінка, яка відчайдушно кохає і скрізь слідує за своїм чоловіком, навіть на безлюдний острів, до якого раз на кілька місяців припливають кораблі.
Молоді чоловік та жінка палко кохають одне одного. Проте на долю подружжя випало важке випробування. За три роки життя на Янусі Ізабель не може народити дитину. Щораз її організм знесилюється та виштовхує недоношений плід. Жінка втрачає дитину за дитиною. Всі сподівання та надії залишаються марними. І тут, після трьох нещасних випадків, коли Ізабель вже геть зневірилася та впала духом до острова прибуває човен з мертвим білим чоловіком та немовлям… дивовижною кількамісячною крихіткою, закутаною в легку жіночу кофтину.
Подружжя виховує дівчинку, як свою власну дитину. Родина щаслива та Том не вірить у це щастя. Воно здається йому надто дорогим, крихким та примарним. Одного дня родина дізнається, що біологічна мати маленької Люсі жива і продовжує шукати свою доньку та чоловіка. Жінку звати Ханна і всі ці роки вона не втрачає надію знайти свою любу Грейс.
Тут розгортається справжня болісна моральна дилема. Кожна родина вважає, що тільки вона має право на дитину. Але що за цим йде? Що найважливіше? Бути щасливими? Чи… чесними і нещасними?
Книга викликала у мене відчуття шалених переживань та емоцій. Співчуття до обох сімей. Але читаючи останні розділи мої погляди та переживання роздвоїлися. Після того, як побачила почуття розлученої дитини з «матусею», яка виховувала та плекала її протягом чотирьох років. Любов батька стриману та всеохоплюючу. Любов справжньої матері невмілу, сильну та вперту. Стрес і сприйняття ситуації самої Люсі-Грейс.
Я – мама, але моя душа залишилася підтримувати тих двох нещасних людей – Тома та Ізабель, які врятували маленьку дівчинку. В яких вона бачила “рідних батьків”… Проте, час показав своє…
«Світло між двох океанів» – це світло, яке ніколи не згасне в очах коханих людей. Біле світло, яке вказує шлях кораблям крізь темряву й сивий туман. Воно освітлює та зігріває душу в темній сирій тюремній камері. Світло, яке назавжди збереже у серці КОХАННЯ, ВІДДАНІСТЬ та БАТЬКІВСЬКУ ЛЮБОВ не зважаючи ні на що.
Ірина Громик,
директор Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради
