ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ “ПЕРО”
#бібліотечні_пера #Йосип_Каптола #голодомори_в_україні
ГОЛОДОМОРИ В УКРАЇНІ
Не забудемо, не вибачимо! (до Дня пам’яті жертв голодоморів)
Всі слова, пов’язані з власними іменниками – країни організатора голодоморів, написані мною з малої букви. Занадто велика честь для них після тих злочинів, писати з великої букви. Старше покоління, що пережило розстріли, репресії, голодомори та інші страхіття радянського режиму, у спілкуванні зі своїми дітьми, онуками неохоче розмовляли на ці теми, вели мову дуже обмежено і обережно або уникали їх повністю. Скоріш за все вони більше мовчали перед своїми нащадками. Українцям тих часів московити через голод штучно насадили страх та зневіру, що призвело до морально-психологічних змін у свідомості. Багато чого було під грифом секретності і про той геноцид, що вчинявся проти нас, ніде не повідомлялось, не писали газети, не говорили по радіо. Отже, сказане в той час будь якою особою про голодомор, кваліфікувалося владою як дезінформація, приписувався їй ярлик буржуазного націоналіста чи американського шпигуна і її садили до тюрми або розстрілювали. Ось чому ми знали мало або дуже мало. Більшість інформації наші громадяни отримали із розсекречених архівів СБУ. Сьогодні мова піде про голодомори в Україні протягом існування радянської большевицької диктатури. Історики трактують це жахіття наступним чином: «Голодомор – геноцид української нації, скоєний росією (а потім срср) шляхом штучного масового голоду, з метою знищення українців, остаточної ліквідації українського спротиву режиму та намагання українців збудувати самостійну незалежну від москви Україну.» Писати і говорити про ці події дуже непросто, кожен рядок переповнений негативними емоціями, смутком і жалем за невинно загиблими людьми. Усі голодомори були спрямовані на знищення корінного населення України. Це московська помста за свободу. Усіх голодоморів протягом 26-ти років було три. Розглянемо кожного з них окремо. Голодомор 1921-1923 років. Організував його ленін і створена ним партія більшовиків. Так, саме той вождь «усіх часів і народів», якого обожнювали, іменем якого називали міста, вулиці, сквери, колгоспи, підприємства. В кожному населеному пункті височіли його пам’ятники. Піонерська, комсомольська та партійні формування також були ленінськими. Чоловіче ім’я «владлен» – це владимир ленін, а жіноче ім’я «нінель» треба читати з заду на перед і буде ленін. Це повний маразм. Після державного перевороту в листопаді 1917 року ленін запровадив воєнний комунізм. Це означало, що вводиться карткова система на продукти, державна монополія на торгівлю хлібом, сформувалися загони для вилучення продовольства у селян, поширилась заборона на оренду, найману працю, намагались створити комуни. Селяни здавали зерно державі за вкрай низькими цінами. Це була так звана продрозкладка. Більшовицький вождь зрозумів, що ця затія загнала країну в безвихідь, то запропонував нову економічну політику (неп). Повернулася приватна власність, залучився іноземний капітал, була здійснена грошова реформа та ін. Але у 1921-1922 роках південь України вразила посуха. Продовжувались бойові дії УНР проти росії, мілітаризація економіки, примусові хлібозаготівлі. Скоротився збір зерна, поголів’я худоби, третина селян воювала, продрозкладка здійснювалася через репресії. Селяни проявляли невдоволення, організовували збройні спротиви, які придушувала червона армія під керівництвом блюхера, котовського, дибенка, пархоменка(їм теж ставили пам’ятники) та інших. Тиск на українське село почався з березня 1921 року. Тисячі комуністів мобілізовувались на хлібозаготівлі, а забраний у людей хліб відправляли в росію, західну Європу та Америку. Названі вище причини створили масовий голодомор. Голодувало близько 6,7 млн. людей або 35% населення півдня України, а також українці, що проживали на етнічних землях Кубані і Поволжя. Ці люди потребували допомоги, з них 40% діти. Державну допомогу в Україні отримали всього 7,5% голодуючих, а в росії – 80%. Точну цифру померлих не встановлено. Історики кажуть, що це близько півмільйона. Другий голодомор 1932-1933 років. В Україні на початку 30-х років відбулося понад 4 тис. масових протестних виступів за участю 1,2 млн. чол. З колгоспів вийшло 41,2 тисячі селянських господарств, близько 500 сільських рад відмовились приймати нереальні плани хлібозаготівель. Сталін боявся втратити Україну, як ресурс і як житницю. А тому радянський режим розробив план знищення української нації, що був замаскований під заготівлю хліба. Оскільки завдання були не реальними і виконання зірвалося, режим застосував повне вилучення запасів зерна та продуктів у селян. Україна стала територією масового голоду. Сталіністи перекрили всі шляхи до порятунку. Утворилась повна ізоляція. Голодуючі опинилися в пастці, їм заборонялось виїжджати за межі України. Всього заблокованими виявилось 22,0 млн. людей. В 1933 р. іноземні країни захотіли допомогти бідуючим та срср заявив, що в країні голод відсутній. Демонстрацією цього став експорт зерна, вкраденого в наших селян. Всього загиблих від голоду налічувалось близько 4,0 млн. чоловік в Україні і 3,0 млн. за її межами (Кубань, Північний Кавказ, Нижнє Поволжя та Казахстан, де жили українці). Це так покарали російсько-сталінські гниди українців, бо ми не хотіли в іти в колгоспи, а воліли бути господарями на власній землі. Насильницьким методом колгоспи все-таки утворили, але ці потвори зруйнували систему сільського господарства і села. Окрім мору голодом знищувалась культура, традиції, мова. В Україні відбулась гуманітарна катастрофа глобального масштабу – щохвилини вмирало 17 людей, щогодини – 1400, щодня – 30тис. Нелюди-московити зруйнували український устрій життя. Голод став зброєю масового біологічного знищення українців, на десятки десятиліть порушив генетичний фонд народу, призвів до морально-психологічних змін у свідомості людей. Наші селяни опинилися в становищі безправних колгоспників, без паспортів та пенсій. Це по-суті прирівнюється до рабства. З точки зору психології наслідками голодомору стали почуття вини та сорому. Вини – що не врятували рідних, а сорому – за аморальні вчинки заради виживання. Нинішній агресор і вбивця наших людей в часи геноциду росія бреше, що ніякого голодомору не було і завдяки своїм ЗМІ різними мовами пропагує свою «правду». І не дивно, що лишень 23 із понад 200 країн світу визнали голодомор геноцидом українського народу. У цій справі є один дивовижний факт – 6 країн визнали геноцид раніше за Україну, а ми, як завжди, себе не поважаємо і зробили це лише при патріоті Ющенку аж у 2006 році. Спричинення смерті людей голодом кваліфікувалось як вбивство згідно кримінального законодавства срср. Причини цього злочину ніхто в союзі не розслідував і можновладці, причетні до цього не понесли відповідальності. Голод в Україні не висвітлювали, зате широко інформували населення про нього на поволжі, в блокадному ленінграді і 2-ій світовій війні в цілому. Користуючись фізичною нездатністю чинити опір та заляканістю селян, московити заборонили вживання української мови у пресі, школах і при веденні документів на Кубані, на території теперішніх Ростовської, Воронізької, Курської, Білгородської, Брянської областей росії, де існували українські села і містечка. Також розстріляли тих, хто поширював правдиві факти про голодомор і хто намагався підрахувати кількість жертв. В росії ця тема під негласним табу. Очевидці розповідали мені, що українці які проживали в прикордонних до України районах Польщі не голодували. Наші люди йшли до кордону, ризикуючи власним життям (бо стріляли прикордонники), щоб наші брати-українці дали їм хліба, а голодуючі його обмінювали на різні товари. З території Польщі небайдужі місцеві українці, організовували десятки возів із зерном, які хотіли передати на територію голодуючої України, але радянські прикордонники під страхом смерті не дозволяли це робити. Пощастило під час голодомору тим, кому влада залишила корову, молоко якої тримало їх на плаву. Фіксувались факти канібалізму у багатьох селах. Ось які злочини виробляла совєтська росія, а дехто з нас і досі дивиться в її сторону. Голодомор 1946-1947 років. Його влаштувала російсько-комуністична диктатура. Влада пояснювала голод повоєнними неврожаями, а насправді це була спланована акція сталінського політбюро. В селян забирали залишки зерна, щоб продати або подарувати братнім режимам у соціалістичному таборі. 1946 р. Румунія отримала від срср 350 тис. т. зерна. Роком пізніше Чехословаччині передали 600 тис. т., а Польщі за 2 роки відвантажили 900 тис. т. зернових. Пріоритетним в союзі стало постачання продуктів у москву та ленінград. В Молдові і південних областях урср шаленів голод. В 1947 році зафіксували 130 випадків канібалізму. Керівництво срср влаштували голодомор на Кубані і Північному Кавказі з метою зменшення етнічних українців. У 1946 р. крім штучного було і природне – посуха. Війна зруйнувала сільське господарства, селян обклали величезними податками, із села забирали все, вимагалось за будь-яку ціну виконати план заготівлі хліба. До літа 1947 р. нараховувалось 1,0 млн. хворих на дистрофію, а селами гуляв тиф. Вилучення зерна у селян відбувалось методом перших двох голодоморів. Керівників колгоспів піддавали репресіям, якщо вони платили зерном за трудодні. За невиконання планів хрущова змістили з посади, натомість першим секретарем обрали кагановича. Останній стверджував, що винуватцями у зерновій справі є український буржуазний націоналізм. У судах розбирали стандартні «злочини»: зрив збору урожаю, саботаж хлібозаготівель, розбазарювання народного добра, шкідництво, п’ять колосків… Селяни вирубували сади і вирізали худобу, аби не платити податки. Працюючи без вихідних, люди не мали часу на обробіток своєї землі. Створилася важка голодна ситуація, появилося жебрацтво. Наслідки геноциду були непоправні – утворилося сирітство, померло близько 2,8 млн. селян. У багатьох регіонах голод тривав до кінця 40-х років. Сурогатні страви часів усіх голодоморів такі: пісні страви, м’ясо та холодець здохлих тварин, журавлі, лелеки, чаплі, страви з бур’янів, акації, кормових і цукрових буряків, різне насіння, гілки вишні, глід, шипшина, гриби, коржики з тирси терну або яблуні, жолуді, відібране у ховрахів зерно, гнила та мерзла картопля, лушпиння, кора осики та берези, кропива, лобода, горобці, галки, воронячі і сорочачі яйця, риба, ряска, слимаки, пуголовки, жаби, ящірки, черепахи, молюски, миші, бурундуки, коти, собаки, кров тварин, цибуля, шкіра теляча, щавель… померлі люди… Мій батько розказував, що під час голоду їх врятував чималий запас квасолі, якої вистачило на весь голодний період для 9-ти осіб. А мама зі своєю сестрою, щоб поїсти, крали у хворої на голову сусідки зіпсований сир, який термічно обробляли і їли. Наприкінці 1933 року в Україну на спустошені голодомором землі прибуло 329 ешелонів з російськими переселенцями. Із них 44 в Донецьку і Луганську області, 109 – на Дніпропетровську і Запорізьку, 80 – на Харківщину і 96 – на південь України (Одеська, Миколаївська та Херсонська обл.). І це був тільки початок. А ми зараз дивуємося чому мешканці цих регіонів розмовляють російською. Сьогоднішні події на Донбасі – наслідок того переселення. Мусимо бути пильними, аби в майбутньому такі жахіття не повторялися. Так і хочеться процитувати слова пісні Т. Петриненка: «… Боже, Україну збережи, Господи, помилуй нас…»©ЙОСИП КАПТОЛА Своїми статтями автор прагне хоч одного українця зробити справжнім патріотом своєї країни – людиною з великим серцем, яка живе і дихає Україною. Сьогоднішній допис неможливо читати без сліз. Дослідження, над якими працював Йосип Йосипович, знайомить читача з масштабами трагедії голодоморів України в різні періоди української історії і, не доведи Господи, людству пережити подібне жахіття.
