ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ “ПЕРО”
РЕВОЛЮЦІЯ ГІДНОСТІ
#бібліотечні_пера #Йосип_Каптола
21 листопада Україна відзначає День Гідності і Свободи. Все почалось в 2013 році. У листопаді, як і в 2004 році, народ знову виступив проти влади. На цей раз проти режиму Януковича, що почав правити з 2010 року. У знак протесту проти підписання асоціації з Євросоюзом, на Майдан вийшли студенти, яких силою розігнали загони «Беркуту». Потім на захист своїх дітей і в знак солідарності на Майдан Незалежності і прилеглі вулиці вийшли понад 1 млн. людей. Люди з’їжджалися з усіх куточків України. Протести були мирними. Вимоги були прості – відставка Януковича, його клану і притягнення до відповідальності винних у побитті студентів. Всі ці події не могли подобатися Москві, а тому активно працювала її розвідка, ловили наших активістів і катували їх. Все, що відбувалось у Києві, не входило в плани Росії. А Майдан міцнів. 11 і 12 січня 2014 року я побував на Майдані, щоб прийняти участь у загальнонаціональному віче. Я бачив дух переможців, єдність і згуртованість нації. Посеред Майдану стояла скринька, куди бажаючі кидали гроші на потреби протестуючих. Бачив безліч палаток. Люди по черзі виконували різні функції: різали і кололи дрова, вмикали генератори електрики, варили їжу, прибирали в палатках, жваво обговорювали події, співали гімн України. На Майдані була змонтована велика сцена, на якій щонеділі під час проведення віче виступали патріархи церков, артисти, представники опозиції, керівники Майдану. Голосами революції стали співачка Руслана і майбутній міністр культури Ніщук. Вживу бачив Порошенка, Луценка, Яценюка, Кличка, Турчинова, Парубія, Тягнибока та інших. Я скуштував на майдані бутерброди і чай, які роздавали кожному безкоштовно. Найбільш хвилюючим моментом на віче було виконання гімну України цією величезною аудиторією. У мене по тілу пробігали «мурашки», а горло стискалось від хвилювання. Через тиждень після мого від’їзду сталися перші жертви – вбили вірменина Нігояна і білоруса Жизневського. Окрім столиці, люди почали повстання в усіх обласних центрах України, скинули провладних васалів і працівників силових структур. 19 і 20 лютого 2014 року влада вдалася до ще більш жорстокішого сценарію – почала розстрілювати протестуючих за те, що ті хотіли штурмом взяти урядові установи. Силовиками було розстріляно більше 100 чоловік, яких протестуючі назвали Небесною Сотнею. Кожна похоронна процесія супроводжувалася плачем Майдану і всієї України під акомпанемент закарпатської пісні «Пливе кача по Тисині». Там загинув і мій двоюрідний брат Гаджа Петро. Рівень стресових ситуацій на той час у нашого народу був на межі можливого. 23 лютого президент Янукович утік з України і по сьогоднішній день переховується в Росії. З ним втекли до північного сусіда практично всі його поплічники. Майдан переміг, але якою ціною! Скориставшись складною ситуацією в країні, відсутністю влади і армії, Росія в березні анексувала Крим, а потім організувала заколот на південно-східній частині нашої держави. Однією з формальних причин стало те, що т. в. о. Голови Верховної Ради Турчинов протягнув у парламент законопроект про мови, де пріоритетною і державною мовою мала бути українська мова. Це знову не сподобалось Росії, яка організувала сепаратистські мітинги на захист російськомовного населення у Східній і Південній Україні. Якщо у всіх областях, де переважали російськомовні, патріотам вдалося пригасити протести, то в Луганській і Донецькій областях за безпосередньої підтримки північного сусіда, сепаратисти змогли захопити і досі утримують близько половини території цих областей. Конфлікт триває більше 6-ти років. Через неконтрольований кордон Росія поставляє під видом гуманітарної допомоги зброю і все, що необхідне для війни терористам. Вона тлумачить усьому світу, що у нас громадянська війна. Насправді ж це російсько-українська війна, в якій вже загинуло близько 14 тис. наших вояків-героїв та мирних жителів, тисячі інвалідів. Постає питання – коли все це скінчиться? Відповідаю – тільки коли зберемо потужну і кількісну армію із сучасною зброєю і матимемо в арсеналі атомну зброю (саме так!), тоді переможемо нашого ворога. Зараз на окупованій частині Донбасу постійно дислокуються і беруть участь у боях декілька десятків тисяч росіян і їх поплічників. Невже зараз, за наявності потужних засобів розвідки, супутників, не видно справжніх справ, що кояться на Сході України? Але світові лідери замість реальної військової допомоги обурюються, занепокоєні, стурбовані, засмучені та не більше. А ще дають Росії санкції, тобто комариний укус. А чому? А тому, що санкції дадуть ефект аж через десятиліття. Ось такі жертви ми заплатили і платимо далі за те, що не послухались Москви, за те, що хотіли і хочемо бути вільними, незалежними. Досить нам вказувати, що нам робити, ми самі розберемося у своєму домі!Нинішня влада поставила одну мету – збагатитися. Народ і Україна їм ні до чого. Складається враження, що їх дії такі начебто завтра кінець світу. Вони навіть примудрилися скасувати відзначення Дня Гідності і Свободи. Це жах!Революція Гідності – це був другий здвиг народу. І знову невдало, бо повертаються реваншисти. Передбачаю, що буде і третій Майдан. Аж тоді Україна воскресне, встане з колін, перестане стогнати від російського ярма, розквітне і буде однією з найбагатших країн світу.©ЙОСИП КАПТОЛАНа долю українського народу випало надзвичайно багато випробувань. Ми повинні пам’ятати та шанувати пам’ять про своїх героїв. Людоньки… живімо так, що ті янголи, які охороняють наші життя тепер на небесах, не даремно віддали свої життя!Стаття Йосипа Йосиповича Каптоли дозволяє нам зробити невеличкий екскурс у події, які відбувалися на території України сім років тому. В ній: розповідь очевидця, висновки й можливі застереження, патріотизм та біль переживання за долю України…
