Оржів – селище міського типу (з 1959 року), розташоване біля впадіння річки Усті в Горинь, за 20 км від обласного і районного центру на залізниці Київ-Ковель.
Найдавніші сліди перебування людей на території селища належать до кінця мезоліту та епохи неоліту. Тут виявлено два поселення тих часів.
За народними переказами, селище склалося з трьох поселень: Оржева, Мшакова та Дубини. Назву населеного пункту народний переказ виводить від слова горжів, тобто «горе жити», тому що поселення було розташоване на шляху татарських наскоків на Волинь. Воно виникло на початку XVI ст. 1629 року в Оржеві налічувалось 80 димів і проживало близько 400 чоловік. Село входило до Клеванської волості Луцького повіту Волинського воєводства і належало князю Чарторийському.
У 1648 році під час народно-визвольної війни українського народу населення Оржева й сусідніх сіл брало участь у боротьбі проти місцевих панів. Залишившись після «Вічного миру» 1686 року у складі Польщі, село входило до Клеванського ключа князів Чарторийських. У 1775 році тут налічувалося 87 димів. У другій половині XVIII ст. в Оржеві був створений фільварок, що викликало посилення кріпосницького гніту. Селяни Оржева скаржилися, що через важку працю та утиски «ані здоров’я, ані худоби у них не буде».
Після возз’єднання Західної Волині з Росією Оржів увійшов до складу Ровенського повіту Волинської губернії. Про становище селян, їх рівень закріпачення свідчить той факт, що всі жителі маєтку без винятку не мали права одружуватися без дозволу князя.
Напередодні скасування кріпосного права Оржів у складі маєтку, розташованого в Клеванській волості Ровенського повіту, перейшов у володіння князя О. Чарторийського. В маєтку Оржів 1860 року налічувалося 309 душ селян.
Здавна місцеве населення займалося хліборобством, рибальством, полюванням. Згодом, завдяки наявності великих лісосировинних ресурсів та вільних робочих рук, тут виникає промислова переробка деревини. Не маючи змоги проіснувати на своїх невеликих клаптиках землі, селяни наймалися на деревообробне підприємство – «Товариство технічної розробки лісових виробів», яке було засноване в Оржеві на початку 90-х рр. ХІХ ст. Відтоді економічний розвиток населеного пункту тісно пов’язаний з розвитком промислової переробки деревини, виникненням різних підприємств подібного профілю. У 1882 році через Оржівський лісовий масив було прокладено грунтову дорогу до містечка Степань. 1883 року «Товариство технічної розробки лісових виробів» побудувало до Оржівського лісопильного заводу з станції Клевань під’їзну колію довжиною 2,5 версти. 1902 року розпочалося спорудження нової окремої колії для безпосереднього сполучення Оржева зі станцією Клевань.
На початку ХХ ст. Оржівське деревообробне підприємство, до складу якого входили лісопильний завод, фанерна й паркетна фабрики, виробляло високоякісний паркет, різану та клеєну фанеру, дошки з дерев дубових та хвойних порід. У 1899 році на паркетній фабриці працювало 189 робітників.
Розвиток промислових підприємств сприяв зростанню чисельності населення Оржева. В ці часи тут проживало 1354 чоловіка.Важкими були умови праці робітників оржівських деревообробних підприємств. Власники, використовуючи малокваліфіковану дешеву робочу силу вчорашнього селянина, який і після найму на підприємство не поривав остаточно своїх зв’язків із землею, мало турбувалися про механізацію виробництва. Фабричний інспектор у своєму звіті 30 вересня 1899 року відзначав, що приміщення, де працюють робітники, тісні й темні, а в «технічних засобах відсталість».
1913 року тут проживало 1578 чоловік, але він залишався глухим селом: невеликі убогі хатки, не замощені вузькі вулички. В Оржеві працював фельдшерсько-перев’язочний пункт, який обслуговував один фельдшер. За лікарською допомогою треба було їхати до волосного центру у Клевань.
Переважна більшість жителів села лишалася малописьменною і неписьменною. Дітям селян і робітників шлях до гімназії був закритий. Вони могли здобувати освіту тільки у двокласній церковнопарафіяльній школі, на утримання якої 1917 року сільська община спроможна була асигнувати лише 100 карбованців. Перша світова війна ще більше погіршила становище трудового населення Оржева. 1915 року в зв’язку з воєнними діями, деревообробні підприємства були закриті і 633 чоловіка лишилися без роботи. У січні 1918 року в селі було встановлено Радянську владу. Проте у другій половині лютого Оржів окупували австро-німецькі війська, яких в грудні змінили війська петлюрівської Директорії.
На початку червня 1919 року в селі відновили Радянську владу. У червні 1919 року Оржів окупували поляки, яких у липні 1920 року вигнали частини Першої Кінної армії. Радянська влада проіснувала в Оржеві до другої половини вересня.
За Польщі Оржів став селом Ровенського повіту Волинського воєводства.
1925 року в Оржеві засновано осередок КПЗУ. У квітні 1925 року поліція вдалася до арештів в Оржеві. З 1928 року в Оржеві та селах Грабові і Суську діяла організація «Сельроб» на чолі з Г. Одеракою, який повернувся з ув’язнення.
1937 року застрайкували 300 робітників фанерної фабрики.Під час польської окупації було скасоване навчання українською мовою, у початковій школі навчали тільки польською мовою. Через матеріальні нестатки школу відвідувала лише незначна кількість дітей.
В лютому 1940 року в Оржеві почала діяти сільська Рада, головою якої став П. Калюш. Село увійшло до складу Клеванського району. У 1940/41 навчальному році відкрито неповну середню школу з рідною мовою викладання. За парти сіли й дорослі.
В липні 1941 року Оржів окупували фашистські загарбники.У 1943 році був створений партизанський «Маяк» пункт зв’язку загону Д. М. Медведева з підпільним центром у Рівному.Намагаючись придушити партизанський рух, фашисти жорстоко розправлялись з населенням. Було розстріляно 48 жителів села. По-варварському замордували гітлерівці директора школи П. Н. Столярчука.
31 січня 1944 року Оржів було визволено від фашистської окупації. 45 односельців за доблесть, виявлену у боях проти фашизму, нагороджені орденами й медалями. В квітні 1945 року з 417 селянських дворів Оржева та прилеглих хуторів, що входили до Оржівської сільради, було створено 4 земельні громади.В селі відкрили школу для неписьменних та малописьменних, хату-читальню.
1949 року в селі створюється колгосп «Шлях до комунізму». У 1955 році його перейменовано на «Зоря комунізму». У 1959 році Оржів віднесено до категорії селищ міського типу.
У 1972 році в Оржеві працювали 51 чоловік з вищою, 356 чоловік з середньою освітою.
За 1944-1970 рр. в Оржівській школі 985 чоловік здобули неповну середню та 248 чоловік середню освіту. 18 випускників школи навчаються в інститутах, 26 — в технікумах, 6 — в професійно-технічних училищах.
В селищі працюють три бібліотеки із за гальним книжковим фондом понад 11 тис. примірників. Тільки послугами селищної бі бліотеки, що має 8 тис. примірників, постій но користуються понад 900 чоловік.
При клубі є стаціонарна кіноустановка. Систематично працюють гуртки художньої самодіяльності, в них беруть участь 68 працівників комбінату. А для дітей трудящих при клубі створено дитячу музичну студію по класу баяна, яку відвідують 20 хлопчиків та дівчаток.
Через усю історію Оржева проходить діяльність видатних постатей УПА: родини робітницьких, Данилюків, Дмитра Клячківського, Сергія Качинського, степана Лукащика, Мифодія Столярчука, Василя Кулаковського, Стефанії Ілючок, Галини Бойко та Христини Шаруди, Дениса Костюка та ін.
У 2001 році було встановлено пам’ятний знак на місці загибелі Клима Савура в урочищі Лісничівка. Біля прохідної заводу встановлено меморіальну дошку в знак пам’яті Сергію Качинському та його побратимам Лукащику Степану, Кулаковському Василю із Оржева та Столярчуку Мефодію із с. Голишів. Біля цих пам’ятних знаків односельчани вшановують пам’ять загиблих воїнів УПА в дні незалежності та в дні їх загибелі.
Матеріали з книги: Войтович В. М.Пересопниця. Рівненський край:історія та культура.-Рівне: Видавець Валерій Войтович, 2011.-816 с.: іл.
