ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ “ПЕРО”
#Йосип_Каптола #бібліотечні_пера
НЕБЕСНА БЛАГОДАТЬ
Ви не любите коли дощить? А я люблю, обожнюю, насолоджуюсь, захоплююсь, дивуюсь… Дощ – неймовірне явище. Тільки уявіть собі як усе досконало створено Всевишнім – випаровування, утворення хмар і сам процес дощу. Тоді на землю ллється живильна вода у вигляді крапель, що рівномірно зволожують все, що є на землі.
Якось у хмарну погоду не взяв із собою парасольку і дощ застав мене зненацька. На околиці селища натрапив на стареньку незграбну шопу, а на ній недбало прибитий металевий дах, що звисав від стіни менше метра. Ось туди я сховався та вчасно, бо одразу пішов дощ і досить-таки інтенсивний. Краплі його, що падали на бляху, видавали справжній барабанний стукіт, який створював атмосферу заспокоєння. В ці хвилини злива змінювала свою силу і я чув всілякі мелодії. Вони то посилювались, то слабшали і це виглядало як гра справжнього оркестру. Не зміг витримати довго, покинув схованку і вийшов на волю. Благодать гамселила мене як тільки могла, а я непохитно тримав курс до власного дому. Ну а як же так, літня пора і щоб я не скупався в дощі? Промоклий до нитки зайшов в помешкання, зняв мокротиння, розтер прохолодне тіло, переодягнувся і мерщій пити гарячий чай.
А що було в дитинстві – не повторити! З дітлахами-друзями бігали канавами, щойно наповненими дощовою водою, міряли глибину, збирали з поверхні води залишки квітів, листя, пускали кораблики. Не раз під час дощу закидали голову до гори, дивилися на небо, відкривали рот і ковтали цілющі краплини, а потім геть мокрі бігали наввипередки. Від батьків діставалось «на горіхи» та ми не зважали і при подібній нагоді знову зустрічали це небесне диво. Як же моляться і благають дощу хлібороби, бо без нього загине врожай. Люди говорять, що три дощі у травні, то і агронома не треба. І це справжня істина. Без живильної вологи змарніють дерева, кущі, трави. А хто наповнить водою струмки, колодязі, джерела? Звичайно він, його величність дощ! Ви коли-небудь дихали повітрям після грози у літню спеку? Звичайно дихали! Так це ж супер чисте повітря, це озон!
Цінуймо та шануймо неймовірні моменти справжнього небесного дару.
Весняний дощик
Дивлюсь в вікно і хмари бачу
Густі, величні й дощові.
До неба я молитву кажу,
Щоб дощ послало до землі.
Аж ось і він! Такий щумливий,
Рясний, добротний й рятівний.
А краплі водної поживи
Створили диво, рай земний.
Хвилин п’ятнадцять – він скінчився!
Чому скінчився? Падай ще!
З дитинства в тебе я влюбився,
Бальзам на душу ти даєш.
©ЙОСИП КАПТОЛА
