Скуратівський В. Т. Святвечір: нариси-дослідження у 2-х книгах. Кн. 1 / Василь Скуратівський. – Київ: Перлина, 1994. – 228 с. – (Українці).
Яким би тяжким не було повсякдення, але саме за допомогою свят народ самоочищався, возвеличувався і налаштовувався на оптимістичну хвилю. Адже за своєю структурою свята та обряди – це не тільки форма дозвілля: в них закодовані всі основні етнопсихічні, психологічні й етичні геноформи. Якщо через обрядовість у побутове життя міцно входили і закріплювалися традиції, то обряди в свою чергу формувалися за допомогою свят. Саме їм, на переконання автора дослідження, належить пріоритет в усій системі духовного життя. Свята регулювали циклічність, були своєрідною календарною структурою духовного життя людини, його етнокодом. Кожне свято мало свій обрядовий фон, який надавав йому оригінальності та неповторності.
Скуратівський зосереджує увагу на ста найголовніших святах, що відзначалися у повсякденному побуті. В першій книзі образною мовою, пересипаною піснями, прислів’ями, приказками, йдеться про зимові, весінні празники та свята першого літнього місяця – червня.
Автор акцентує на призначенні, специфіці окремих свят: в одних переважає святість духовного самоочищення, в інших – календарна означеність, за допомогою якої селяни визначали строки сівби та збору врожаю, прогнозували погоду, регулювали виробничі та побутові взаємини, дні відпочинку тощо.
В основу написання книги було взято праці дореволюційних вчених
(П. Чубинського, М. Максимовича, М. Маркевича, В. Гнатюка та ін.), народознавчі розвідки, що виходили за кордоном, а також рукописні матеріали Етнографічної комісії Всеукраїнської Академії наук. Значну частину фактажу автор зібрав в експедиціях. Видання розраховане на широке коло читачів.
