Пропонуємо користувачам бібліотеки пізнавальну статтю Наталії СТЕПАНЧУК з журналу для підлітків “ОДНОКЛАСНИК”
«Шпилясті кобзарі» – гурт бандуристів, що виконує українські народні пісні в авторському аранжуванні, інструментальні твори, соvеr-версії світових та ретро-хітів. Переспів пісні «Jingle Bells» українською зібрав у мережі більше чотирьох мільйонів переглядів. За 9 років діяльності бандуристи виступили у понад двадцяти країнах. До складу гурту входять Володимир Вікарчук, Ярослав Джусь, Юрко Миронець, Сергій Потієнко. «ОК» вирішив дізнатися, що «Шпилясті» планують на 2021 piк.
– Розкажіть, будь ласка, про історію виникнення назви гурту?
– У 2011 році ми їхали на кастинг шоу «Україна має талант» і поняття зеленого не мали, як назвати гурт. Жодна з ідей не підходила на сто відсотків.І ось Ярослав Джусь, який був ініціатором створення гурту, а за рiк до того вразив суддів та глядачiв цього шоу своїм виступом, узявся штудіювати словники у пошуках назви, яка б вирізняла нас з-поміж колег. Він шукав колоритне, питомо українське слово яке б не мало прямого перекладу іншими мовами. «Шпилясті», що означає «гострі, прикольні» (а в нашому контексті «оригінальні, гострі на язик, веселі та життєрадісні»), одразу всім запало. А «кобзарі» оскільки не лише граємо на інструментах, але й популяризуємо народну творчiсть, виконуємо патріотичний, життєствердний та мотивуючий репертуар.
– Хто підштовхнув вас до того, щоб займатися музикою?
– Кожен з нас прийшов до музики по своєму. Хтось із дитинства, як Ярослав, мама якого помітила потяг сина до музики ще в чотири роки. Він почав навчання з фортепіано. Сергій також змалку навчався в музичній школі, але опановував інший інструмент – сопілку. А Вова обрав трубу. З-по мiж нас тiльки Юрко розпочав навчання одразу з бандури, коли вступив до Стрiтiвського коледжу кобзарського мистецтва.
– А як ви всi познайомилися?
– У цьому коледжі, вступивши на перший курс. Це унікальний заклад, єдиний в Україні, де можна навчитися грі на старосвітських інструментах, на академiчнiй бандурі й вокалу високого рівня. А ще – ремонту та виготовленню таких інструментів. У коледжі є власна майстерня.Вступити до Стрітівського кобзарського коледжу можна після дев’ятого чи одинадцятого класу навіть без початкової музичної освіти! Головне мати музичні здібності, цікавитися музикою, прагнути популяризувати українську культуру та унікальнi iнструменти нашого народу. Навчання в коледжі безплатне. Закінчивши його, можна працювати у державних творчих колективах, як-от Національна заслужена капела бандуристів України імені Георгія Майбороди, хор iменi Верьовки, при обласних філармоніях і Будинках культури. Можна також далi навчатися в педагогічних і музичних вишах і займатися викладанням гри на бандурі, фортепіано та вокалу.Можна працювати сесійними музикантами в сучасних українських гуртах або ж створити власний проект, як це зробили ми.
– Розкажіть, будь ласка, про концертний тур на підтримку Стрітівського коледжу.
– Тур охопив десять міст Київщини і мав на меті до помогти коледжу, що опинився на межі закриття через недостатню кількість студентів. Як випускники коледжу ми не могли лишатися осторонь – наш проект Bandura Style організував флешмоб #100хітівнабандурі (записи онлайн-концертів є у Фейсбуці за цим хештегом), провели фестиваль Bandura Music Days. I на шоу «Голос країни» (у 2019 році – прим. ред.) ми пішли саме для того, аби показати молоді, що бандура – це круто! У програми концертів туру ми включили такі пісні, як «Плакала» гурту KAZKA, «Shallow» Леді Гаги. Наш тур досягнув мети – у 2019 році кiлькiсть охочих навчатись у коледжі зросла.
– Розкажіть, будь ласка, про проект Bandura Style.
– Цей проект створений Ярославом Джусем для поширення і розвитку сучасної бандури. Музиканти виконують i світові хіти, створюють інтерпретації традиційних пісень. Завдяки цьому унікальний і водночас універсальний музичний інструмент постає у новому, незвичному світлі.Одним із завдань Bandura Style є формування іміджу бандури на міжнародному рівні як символу України. Нас давно називають культурними дипломатами, бо музика наводить мости між країнами і формує позитивне враження значно швидше, ніж це роблять політики. У 2018 році в рамках проекту відбувся перший фестиваль сучасної бандури – Bandura Music Days. Він тривав три дні, зібрав чимало виконавців-бандуристів і мав аншлаги. На жаль, чимало українців стереотипно уявляють бандуру. Ми хочемо показати, наскільки актуальним, модерним і універсальним є цей інструмент.
– Хто пише для вас слова пісень?
– Найчастіше ми виконуємо народні пісні в сучасному – «шпилястому» – аранжуванні. Слова «Пісні номер один» та переспіву українською Jingle Bells написала арт-директорка проекту Bandura Style Оксана Боровець.
– Що вас надихає?
– Наше найбільше натхнення – це бачити відгук, реакцію людей, які вперше чують бандуру. I також коли під час онлайн концертів нам пишуть з різних куточкiв земної кулі.
– Завдяки кліпy «Jingle Bells» ви допомогли кільком песикам знайти дім. А у вас вдома є тваринки?
– Історія з цуценятами триває досі – в коментарях під відео нас запитують, як живеться хвостатим героям кліпу. Через гастролі ми не можемо заводити тварин. Тому наші домашні улюбленцi це бандури
– Чи хотіли б ви представля ти Україну на пісенному конкурсі «Євробачення»?
– Хотіли б і не раз чули пропозиції від прихильників. Але поки не маємо пiснi, з якою можна піти на цей конкурс. Бо якщо брати участь у національному відборі, то не для того, аби хайпонути, а для того, аби гідно представити Україну на світовому рівні. Можливо, тепер, коли всі виступи скасовано, буде час подумати про це.
– Bu постійно виступали і в Україні, і за кордоном. Чи є ще така cцeнa, де б вам хотілося дати концерт?
– Звісно, є топов сцени, на яких ми хотіли б зіграти. Це, на приклад, оперний театр в Ганчжоу, Культурний центр Гейдара Алієва в Баку, Концертний зал Уолта Діснея у США. Ми хочемо популяризувати українську культуру у світі, тому важливо, щоб наш інструмент і сучасні інтерпретації народ них пісень почуло якомога більше людей у різних куточках планети. I питання більше не у сценах, а в людях. Це може бути і шкільний концертний зал, і міський стадіон чи парк, і будинок для людей похилого віку, і нічний клуб. Але якщо складеться виступити в Карнегі-Холі – ми, звісно, будемо дуже раді.
– Чим плануєте потішити шанувальників у 2021 році?
– До завершення карантину будемо знайомити наших підписників в Інстаграмі (@shpylyasti) i Фейсбуці (@shpylyasti) з архівами відео, яких назбиралося дуже багато за роки наших гастрольних подорожей Україною та світом. Паралельно працюємо над новими піснями – нині чудова нагода для студійної роботи.
– Що б ви порадили читачам «ОК», які мріють за йматися музикою?
– Музика – це особливий вид мистецтва. Окрім того, що вона передає людські почуття, переживання, не потребує перекладу, мотивує і надихає,- вона ще й має безмежну владу, вона оточує нас усюди. Музику слухає і бариста, і заступник міністра, і юрист, і студент, і президент. Тому i пов’язати життя з музикою – чудово, але водночас і надзвичайно відповідально. Аби сягнути високого рівня, треба докладати багато зусиль. А якщо до того ж наявні природні здібності й талант, то виходить чудова музика.Кожен сам вирішує, яку музику слухати. Але нам хочеться, щоб молодь слухала бiльше україномовних виконавців, зокрема і «Шпилястих кобзарів»
Фото Оксани Боровець
