1926 року в СРСР мешкало майже 31,2 мільйона українців, а у 1937-му – вже лище 26,4 мільйона…
Світова громадськість могла надати продовольчу допомогу голодуючому населенню. Але радянська влада доклала зусиль, щоб про голод не знав ніхто. Радянська влада не лише силою позбавила українських селян їжі, але й суворо обмежила свободу пересування, аби вони не змогли знайти порятунок в інших регіонах СРСР.
Українська еміграція доклала зусиль, аби доставити матеріальну допомогу голодним жителям України, однак організатори голодомору зробили все, щоб ані крихти не дійшло до постраждалих сіл. Вони забирали грошову допомогу собі, прирікаючи тих, кому адресувалися кошти, помирати.
У всіх відділах обслуговування користувачів Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради до Дня пам’яті жертв Голодомору оформлено книжкові виставки та виставки інсталяції “Свіча пам’яті”, “Голодомор – геноцид нашого народу”, “Голодомор – трагедія українського народу”.
“Голодомор був системним та страхітливим геноцидом мільйонів українців тоталітарною радянською владою. Дітей, жінок, чоловіків морили голодом та страчували за те, що вони намагалися говорити рідною мовою, зберігати рідну культуру, землю та жити у мирі” – так написав про голодомор в Україні американський журналіст, історик Вільям Генрі Чемберлін.
