У 30-річному віці Ісус Христос прийняв хрешення від Івана Хрестителя в річці Йордан. Коли він вийшов на берег, з небес долинув голос Бога Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята – Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог-Отець – в голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.
Ось i добiгають кінця тривалі зимові свята українців. Напередодні Водохреще 18 сiчня за новим стилем- святкуємо Голодну кутю, або Другий Святвечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не ïдять-постують. Сiдають вечеряти, коли вже засяе вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви – смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар.
Як і годиться, вечірню трапезу починають і завершують кутею. Під час вечері влаштовують цiкавий обряд «закликання морозу». Як відомо, хрещенські морози під цю пору досягають апогею. Перш ніж почати їсти, господар має взяти ложку куті, підійти до вікна і тричі промовити:
-Морозе, морозе, йди до нас кутi iсти!А після паузи знову:
– Не йдеш? То не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю!Пiсля святкової вечері настає час для обряду «проганяти кутю».
Діти вибігають із хати і палицями б’ють знадвору в причiльний кут, примовляючи:
Тiкай, кутя, із покуття.
а узвар – іди на базар.
Паляниці, лишайтеся на полиці, а дідух – на теплий дух,
Щоб покинути кожух!
Уже геть увечері, як стемніє, виносять з хати дідуха, несуть його на вигін або в садок і палять: пускають на «теплий дух». Це – символічне спалення зими, щоб «покинути кожух» – накликати весну. Коли все перегорить нетривкий солом’яний жар погасне, дівчата беруть попіл з дідуха і несуть на город, «щоб огірки родили». Увечері на Голодну кутю в церквах тривають святкові відправи, святять вечірню воду, яку вважають значно кориснішою від уся кого лиха, нiж навіть йорданська.
Повернувшись з вiдправи, господар робив з кiлькох колосків чи цілющих трав кропило, наповнював миску свяченою водою і разом із сином, який запасався крейдою і пиріжком, обходили всі господарські будівлі; там, де скроплював батько водою, підліток малював хреста і відкушував шмат пиріжка. Таке робили з реманентом – возами, боронами, плугами. Потім верталися до хати, скроплювали свяченою водою двері, віконниці, мисники, і так само ставили на них хрести. На Західному Поділлі після вечері господиня або старша дочка брала в миску кілька ложок борошна і на свяченій воді замішувала рiдке тісто. Цим тістом вона малювала хрести на всіх чотирьох стінах хати, в сінях, коморі, стайні та в інших господарських будівлях – «від нечистої сили». Наступного дня після Голодноï куті святкували Хрещення Господне – трете завершальне велике свято рiздвяно-новорiчного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреще Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення. Однак ці свята слід розрізняти. Із Хрещенням Господнім пов’язують хрещення в Йордан Христа.За тиждень перед Водохрещем прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували – теж з льоду – престол. Усе це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок – «царські врата». Уранці після Богослужіння весь народ iшов процесією на річку до хреста. Кожен ніс із собою пляшку або глечик на воду. Після нетривалоï вiдправи священик занурював в ополонку хрест і освячував воду. Коли вже воду освячено, люди підходили до ополонки і набирали у свій посуд води. Вiд найдавніших часiв християнська церква вважае освячену йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік, ласкаво називаючи водичкою-йорданичкою». Ця вода має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини.
Йорданською водою також скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі. Деякі священики навiть переконані, що не існує ліків, ліпших за святу воду. І хоч як це дивно, утiм свячена йорданська вода не псується і може зберігатися тривалий час. До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Так людина «онов люється» для майбутнього достойного життя.
Народні прикмети
На Водохреще риба табунами ходить – на бджолині роï добре.
На Водохреще день теплий – буде хліб темний.
На Водохреще хмарно – хліба буде вдосталь, йде лапатий сніг – на врожай.
Коли на Водохреще випав повний мiсяць – бути великій біді.
Удень йде сніг на врожай гречки: вранці – ранньої, в обід – середньої, а ввечері – пізньої. Під час освячення води йде сніг – добре роïтимуться бджоли і колосити муться хліба.
Якщо на Водохреще день ясний, сонячний, то хліба будуть чисті, а якщо похмурий, небо вкрите хмарами – y колосках буде багато «сажки».
Звичаї нашого народу: страви української кухні/авт.-упоряд.:С. Железняк, А. Андрющенко.- Київ: Генеза, 2019.-192 с.: іл.
