Хотілося б трішки зупинитися на біографії княгині Анастасії Ольшанської (Анастасія Юріївна Жеславська-Гольшанська (Заславська-Ольшанська)).
Вона походила зі старовинного роду Ольшанських, була дочкою князя Юрія Ольшанського та дружиною князя Кузьми Заславського. Після смерті чоловіка княгиня присвятила себе благодійності, підтримці православної церкви та освіти. Саме вона стала головною фундаторкою створення Пересопницького Євангелія – першого відомого перекладу Євангелія на тогочасну книжну українську мову. Бібліограф ХІХ століття О. В. Терещенко називав книгу «Євангеліє княгині Жеславської».
Донька княгині Ганна була одружена з князем Іваном Федоровичем Чарторийським – володарем Клеваня (про якого ми писали раніше). Тому в останні роки життя Анастасія часто перебувала у володіннях свого зятя, зокрема й у Клеванському замку.
Саме тут, серед родинного кола Чарторийських, вона могла спостерігати за продовженням великої справи, яку започаткувала. Коли через обставини робота над Пересопницьким Євангелієм була перенесена до Пересопницького монастиря, який належав Клеванському князівству, її зять Іван Чарторийський та донька Ганна стали співфундаторами проєкту й забезпечили завершення рукопису.
Можна лише уявити літню княгиню, яка прогулюється двором Клеванського замку, дивиться на тихоплинну Стублу й розмірковує про майбутнє своєї землі. Вона навряд чи могла знати, що книга, створення якої підтримала своїм коштом і авторитетом, через кілька століть стане однією з найголовніших національних святинь України.
Тож історія Пересопницького Євангелія пов’язана не лише з Пересопницею чи Заславом. Частина цієї історії проходить і через Клевань, через замок Чарторийських, де жили люди, які допомогли завершити одну з найвизначніших книг української культури XVI століття…
Можливо, справжня таємниця Пересопницького Євангелія полягає не лише в самій книзі. Можливо, вона прихована в історії однієї волинської родини, яка змогла продовжити справу після смерті її засновниці.
Є й ще одна маловідома деталь, яка додає драматизму. Анастасія Ольшанська померла приблизно за два роки до завершення рукопису. Фактично вона так і не побачила результату справи, на яку витратила частину свого життя і статків. Виходить, що Пересопницьке Євангеліє стало своєрідним духовним заповітом княгині, який виконували вже її донька та зять. Якщо княгиню Анастасію Ольшанську можна назвати душею проєкту Пересопницького Євангелія, то князя Івана Федоровича Чарторийського — його рятівником і завершувачем.
Сьогодні, прогулюючись руїнами Клеванського замку, варто пам’ятати: саме тут жив князь, завдяки якому одна з найвизначніших українських книг XVI століття отримала шанс на життя. Історія Пересопницького Євангелія — це не лише історія монастирів та переписувачів, а й історія далекоглядного господаря Клеваня, який розумів цінність книги для свого народу.
(Далі буде…)
#КлеваньМістечкоІЛюди #Клевань#ІсторіяКлеваня #КлеванськаБібліотека #Краєзнавство
Проєкт створено та реалізовано колективом Комунальний заклад «Публічна бібліотека» Клеванської селищної ради.