#історія_вишиванки
Слава українського мистецтва виходить далеко за межі України та інших слов’янських країн. Справжня колоритна барвиста українська сорочка зроблена з льону та вишита вручну, оздоблена національними орнаментами та виконана різноманітними техніками вишивання, де кожний візерунок та символ втілюють родючість української землі та щедрість і гостинність українського народу. З історії українського вишивання зазначають учасники гуртку «Веретено»: «Перезнімаючи узори зі стареньких речей, часом зовсім благеньких, і, переносячи їх на свої сорочки, фартушки, рушники, ми схотіли поділитися цим багатством, хто цікавиться народним мистецтвом».
На вишитті можна побачити однокореневість, спорідненість символіки цілої України, єдність світосприйняття, що втілилась у магічних візерунках-оберегах. Символіка Води, Сонця, Землі переважають у вишивках гуцулів і слобожан, волинян і буковинців, бойків і подолян. Бо для нашого народу від початку світу ці поняття були святі. Через цю просту, а водночас геніальну систему знаків – квадратиків, хрестиків, «вужиків» – розкривається ставлення українця до таких філософських категорій, як всесвіт, життя на землі, народження, смерть, осмислення свого місця та покликання.
Ми хочемо запропонувати вашій увазі коротенькі пояснення щодо символіки елементів вишиття, про читання та розуміння орнаменту. Адже для того, щоб читати народні візерунки-символи, не досить уміти вишивати чи писати писанки, – для цього потрібні знання з історії, філософії, фольклору та етнографії.Ось деякі з цих символів.
Калина – дерево нашого українського роду. Колись у сиву давнину вона пов’язувалася з народженням всесвіту, вогненої трійці: Сонця, Місяця і Зорі. Тому й назву свою має від давньої назви Сонця – Коло. А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові невмирущого народу. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами.Дуб і калина – мотиви, що найчастіше зустрічаються на парубочих сорочках і поєднують у собі символи сили і краси. Але сили незвичайної, краси – невмирущої. Дуб – священне дерево, що уособлювало Перуна, бога сонячної чоловічої енергії, розвитку, життя.
Символіка винограду розкриває нам радість і красу створення сім’ї. Сад-виноград – це життєва нива, на якій чоловік є сіячем, а жінка має обов’язок ростити і плекати дерево їхнього роду. Мотив винограду ми бачимо на жіночих та чоловічих сорочках Київщини, Полтавщини. А на Чернігівщині виноград в’ється на родинних рушниках.З давніх-давен на Україні святили мак. І ним обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла. А ще вірили, що поле після битви на весні вкривається маками. Ніжна, трепетна квітка несе в собі незвичну пам’ять роду. Дівчата, в сім’ї яких був загиблий, із любов’ю та сумом вишивали візерунки маку на сорочках, а на голови клали віночки із семи маків, присягаючи цим зберегти і продовжити свій рід.
Таємницю життя приховує в собі квітка лілії. В легендах квітках лілії – то символ дівочих чарів, чистоти та цноти. Вишита квітка лілії допоможе розгадати таємницю тих чарів. Якщо пильно придивитися до контурів геометричного орнаменту, то вимальовуються силуети двох пташок – знаку любові та паруванню. Крім квітки невід’ємною частиною орнаменту є листок і пуп’янок, що складають нерозривну композицію триєдності. У ній закладено народження, розвиток та безперервність життя. В орнаменті лілію неодмінно доповнює знак, що нагадує собою хрест. Він – магічний, тому й благословляє пару на утворення сім’ї. Адже хрест є прадавнім символом поєднаних сонячної батьківської та вологої материнської енергії. Іноді над квіткою зображені краплини роси, які також означають запліднення.
Пишні ружі рясно розквітли на сорочках і рушниках багатьох областей України. Ружа улюблена квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати, адже квітка ця нагадує Сонце. Промовте слово «ружа», і ви знайдете в ньому древню назву Сонця – Ра. А може воно означає вогненну кров, бо староукраїнська назва крові – руда. Узори з ружами укладалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний рух з вічним оновленням. Ружі – це не просто квіти, це квіти-зорі, що уособлюють уявлення народу про всесвіт як систему.Узори, що нагадують листя хмелю відносимо до молодіжної символіки. Крім Центральної України, вона поширена Поділлі та Волині. «Хміль» дуже близький до символіки води й винограду, бо несе в собі значення розвитку молодого буяння та любові. Можна сказати, що візерунок хмелю – це весільна символіка. Народна пісня підказує, що «витися» – для хлопця означає бути готовим до одруження, так як для дівчини заміж іти – це «пучечки в’язати».
Те, що любе й миле народові, завжди знайде своє втілення в мистецтві. Ну хто не знає, що в кожному українському обійсті має рости шавлія, любисток, м’ята, чорнобривці й нагідки. Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле рушника чи сорочки. Чорнобривці у візерунку заплітаються радісною і красивою хвилею, такою ж як наша прекрасна природа.
І знову співаємо славу життєдайному Сонцю! Вишиймо доні сорочечку на радість та здоров’я! Саме таку силу має Сонце і його втілення ця наївна полуниця. Слово, що походить від давньої назви Сонця – Полель. Сонечко донизу – ось і весь секрет узору-символу.
Берегиня – дорогий нам символ, поширений по всій Україні. Вона є життєтворча Мати-природа і Жінка-мати, яка дарує світові сина і дерево життя, що сформувало з мороку, космосу чітку систему всесвіту. І при всій своїй могутності та величності скромно прикоренилося у земному горнятку, аби ще раз нагадати, що кожне живе створіння – часточка неподільна і нерозривна загальної системи буття. Ось ти, чарівна квітка-пані, що береже біле, червоне та чорне зерно, зерно духу, крові та землі-плоті, готовою у цю мить розлетітися у космосі для зародження нового життя.
Особливо багаті на символіку птахів рушники Середньої Наддніпрянщини. Різні птахи виспівують на них., залежно від того, з якої нагоди вишито рушник. Соловей і зозуля полюбляють дівочі рушники, вони сумують, якщо їх вишили непарно, але все ще попереду. Бо «соловей щебече – собі пару кличе». А про зозулю співають: «До Петра зозулі кувать-кувать, До осені дівці та гулять-гулять». Цих пташок найчастіше вишивають на гілці калини, що символізує продовження роду.
Пави – птахи дуже поважні, бо завжди розсідають на весільних рушниках, а здебільшого мають над собою Боже благословення, вінець чи вінок. Не забуваймо, що пава – це жар-птиця, що несе в собі енергію розвитку, тому вона птах сімейного щастя.
Шлюбну пару символізують голуби, півні, соколи. Характерною ознакою весільного рушника є розташування птахів – один до одного голівками. Вони або тримають у дзьобику ягідку калини, або сидять на основі дерева – символу нової сім’ї.
З великою любов’ю наш народ ставиться до ластівки – вірної супутниці людської оселі. Ця пташечка завжди несе добру звістку. Птахи є символом людських душ.Зірочки розкидані по рукаві і зібрані в геометричний орнамент – це уявлення про структуру всесвіту, що вже є не хаотичним і безладним, а упорядкованим і гармонійним, і знову засіяним, щоб нести нові і нові паростки життя в далекі світи.
Вишиванка – це символ здоров’я та краси щасливої долі й родової пам’яті, порядності й чесності, любові та святковості, крім того, вишиванка ще й оберіг.
Рубрику підготували працівники Публічної бібліотеки.
