ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ «ПЕРО»
#бібліотечні_пера
Шановні жителі Клеванської громади продовжуємо знайомити Вас з творчістю наших земляків. Сьогодні ми пропонуємо Вам поезію жительки смт Оржів Галини Грицини.
Галина Юріївна Грицина (Синяк), народилася 20.10.1956р. в с. Суйми Здолбунівського р-н. Рівненської обл. З 1973р. Проживає в смт. Оржів. 26 років пропрацювала в Оржівському дитячому садку «Берізка», від відкриття і до закриття., спочатку помічником вихователя , потім вихователем. Закінчила Хмельницьке педагогічне училище, згодом Рівненський педагогічний інститут. З дитинства активна учасниця художньої самодіяльності. Завжди була активною і в суспільному житті колетиву. Поезію любила з дитинства і писала також з дитинства. На сьогоднішній день з друку вийшло чотири збірки віршованої поезії: «Моє життя завжди, як на долоні…» 2018р., « Вже первоцвітом розцвіла душа…»2019р,»А я живу, сміюсь, надіюсь, плачу…» 2019р і збірка патріотичних поезій «До тебе серцем прихилюся, Україно…» 2020р.
***
Іду в цей травень разом я з тобою,
Вирують серці ніжні почуття,
Весняне небо манить висотою
І так чарує барвами життя.
Ти поруч – і весна цвіте так щемно
Дарує нам ці незабутні дні,
Загадувати щось – то річ даремна
До нас весна приходила і в сні.
Ні це не сон – тут поряд твої очі
Я чую стукіт серця поруч твій,
Весняну казку доля нам пророчить
Шепоче вітер: ” Мій, ти – тільки мій!”
Це тільки нам цвіте весна так рясно,
Співає хор пташиний нам пісень,
Ми поруч – все так просто і так ясно:
Весна подарувала нам цей день.
***
Світить чиєсь вікно крізь ніч
В цю ніч там хтось когось чекає,
Із самотою віч – на – віч
В надії душу забавляє.
А у чиємусь вже вікні
Кохання крила розпустило.
І в щасті ночі всі і дні
Летить душа кудись на крилах.
В моїм вікні також ще ніч
Я їй дивлюся в темні очі,
А зорі з неба – сотні свіч
Горять і долю мов пророчать:
Засвітиться й моє вікно
Вночі тим вогником щасливим,
Віддасть комусь своє тепло
Як промінь сонця після зливи.
***
Ти заблукав сьогодні в мої сни
Чи просто пригадались наші ночі,
В розлуці не шукай ти вже вини
Нам зустрічей і доля не пророчить.
Щасливих ранків теж нема у нас
І каву п”ємо ми також окремо,
Єдине, що не виправив і час
Обоє ще у тім житті живемо.
У сни одне до одного ми йдем,
Так як тоді цілуєш мої очі,
І знаєм, що нічого не вернем
Побути поруч хоч у снах ще хочем.
© Галина Грицина.
