Автор: admin

Ім’я Лесі Українки відоме кожному українцеві. Її твори вивчають у школі, і, напевно, всі пам’ ятають її портрет у підручнику літератури:тендітна жінка із мудрими сумними очима. Леся Українка багато зробила для української культури, була і залишається нашою національною гордістю. Вона любила Україну, свій народ, свою родину, і ця любов назавжди залишилася в її серці. Твори Лесі Українки дуже цікаві, щирі, глибокі за змістом. Вони навчають нас виховувати в собі силу волі, дух незламності. Скільки б не минуло років, її твори будуть завжди цікаві і дорослим, і дітям. На пам’ятнику своєму найбільшому драматургу Мольєру французи написали:” Для його слави нічого не потрібно, він потрібен для нашої слави.” Такі слова з гордістю можуть сказати і українці про Лесю Українку.
До 150-річчя від дня народження Лесі Українки в дитячому відділі Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради оформлена книжкова виставка” Співачка досвітніх вогнів”.
#бібліотека_дітям #Леся_Українка
Оксана Гунько, провідний бібліотекар відділу обслуговування дітей.

Мова – духовна скарбниця нації, її найцінніший дар. 21 лютого святкується міжнародний день рідної мови. Це свято саме тієї мови, якою ми розмовляємо, пишемо, читаємо! Наша мова – українська, її багатство і краса, витонченість і мелодійність визнана усім світом.З цієї нагоди у відділі обслуговування користувачів смт. Оржів Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради оформлено книжкову виставку “Співай, моя мово!”.

Мово! Пресвята Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м’яти, євшан-зілля, з роси, з дніпровської води, від зорі і місяця народжена!Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути зеленому вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному олімпі волелюбності, слави і гордого духу.
Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси Ти і Бог – Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. То ж стояла Ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби! І висвячувала душі козацького роду спасенними молитвами й небесним вогнем очищення, святими водами Божого річища, щоб не змалів і не перевівся народ той. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душі Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення.
Мово моя! Звонкова кринице на середохресній дорозі нашої долі. Твої джерела б’ють десь від магми, тому й вогненна така. То ж зцілювала ти втомлених духом, давала силу, здоров’я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що пили Тебе, цілющу джерелицю, і невмирущими ставали ті, що молилися на дароване Тобою Слово. Бо “Споконвіку було Слово. І Слово було у Бога. І Слово було Бог”.
Мово наша! Пречиста незаймана Діво! Яничарами в степах впіймана, на курному шляху зґвалтована, в дикий кривавий ясир погнана, на продажній толоці розтоптана, в рабство за безцінь на тому торжищі продана!
Мово наша! Передчасно постаріла, змаліла, на хресті мук розіп’ята, на палю посаджена, за ребро на гак повішана дітьми-покручами. Стражденице, великомученице, Матір-Божа наша, в сибіри й на колими погнана, в соловецьких ямах згноєна, за моря й океани розвіяна, голодомором викошена, лютим чоботом розтоптана, стонадцять раз розстріляна, Чорнобильською смертю засіяна.
Мово наша! Убога прочанко з простягнутою рукою! Осквернена й знеславлена рідними дітьми! Твоїм сім’ям немудрим, що вродило не з тих полів, де квітують гречки, мовби зійшли на землю ангели, де половіють жита, як Божий лик, і сяє небо, як Божий престол.
А із того зловісного валуєвського тирловища, де густо родить чортополох звиродніння, осот безпам’ятства, блекота запроданства, кукіль здрібнілого мислення, будяки бездуховності, чорнобиль рабської покори, прибиті сірою курявою повільної смерті, вичахання. На межі того здичавілого поля вже стоїть вічний плуг, і вічний плугар Час чекає Божого знаку: зачати переорювати той бур’ян, чи, може, станеться диво…
Прости ж їх, рідна! Прости гріхи їхні вільні й невільні! Прости той чорнобильський плід і те дике зілля, що густо вродило на нашому трагічному лану. І прости цю велестражденну землю, на якій диявол справив моторошне весілля, де здичавілі й сп’янілі від крові ангели його все котять і котять мутні тумани на Великі Луги, поки його лукаві слуги косять і косять наші молоді трави…
Караючий Третій Ангел, що протрубив у ніч із 25 на 26 квітня за дев’ять днів до воскресіння Спасителя, що висвятив цю землю і люд її много-грішний, покарай за Тебе, Матір нашу скорботну.
Прости ж їх, змалілих, здрібнілих, перероджених, звироднілих нащадків козацького роду, які повірили лукавим корчмарям і ненажерливим косарям, що Ти не древня, що Ти не мудра, не велична, не прекрасна, не свята, не вічна єси. Перероджений плід із дерева роду нашого впаде в чорнобильську землю значно раніше, ніж Ти.
Стаю перед Тобою на коліна і за всіх благаю: прости нас, грішних, і повернися до нашої хати, звідки Тебе було вигнано, вернися до краю, де “чорніше чорної землі блукають люди”. То чорнобильські лика Чорнобильської України, покарані Всевишнім за безпам’ятство.
Я ж Тебе викликаю із нетрів, із боліт, із забуття, я ж висвячую Тебе святою водою і священним вогнем я ж самоспалюючою любов’ю своєю відганяю від Тебе злих духів, молюся за Тебе і на Тебе, скроплюю живою водою воскресіння, виціловую лик Твій скорботний, Матір Божа, Мово мого народу!
Прости! Воскресни! Повернися! Возродися! Забуяй віщим і вічним Словом від лісів – до моря, від гір – до степів. Освіти від мороку і освяти святоруську землю. Русь – Україну возвелич! Порятуй народ її на віки!
Автор тексту: Катерина Мотрич
#день_рідної_мови #Катерина_Мотрич #Ірина_Громик

Кожен народ отримав свою мову. І кожна мова по-своєму красива. Тому, любіть і шануйте свою рідну мову, як неньку Україну! До Дня рідної мови у відділі обслуговування користувачів Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради с. Жобрин було оформлено книжкову виставку “Мова барвиста, мова багата, рідна і тепла, як батьківська хата”. Валентина Сіліпіна, провідний бібілотекар.

Небесній Сотні шана й молитви,
За чисті душі, що злетіли в небо.
Їм шлях високий, Боже, освяти.
І в мирі, Господи, прийми до себе.

До річниці Революції Гідності у відділі обслуговування користувачів Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради оформлено книжково-ілюстративну виставку «20 лютого День вшанування подвигу Героїв Небесної Сотні» та проведено бесіду-пам’ять «Майдан. Україна. Шлях до свободи». Ми схиляємо голови, віддаючи глибоку шану всім, хто поклав своє життя за свободу рідної землі. Вічна пам’ять і слава Героям!
Любов Коротчук, провідний бібліотекар

ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ “ПЕРО”
#біблітечні_пера #Йосип_Каптола
Справжній подарунок
Пишу ці рядки саме на день святого Валентина. Колись за совкових часів цього свята не було – буржуазним, мабуть, вважали його більшовики. Зате вони запровадили свої свята, як-то «день армії», «жіночий день», «перше травня», «жовтневі свята» та інші. Вести мову про них не буду, бо вони не варті детальної уваги. Комуняки через кожне свято намагалися проштовхувати свої ідеологічні спрямування і так звані патріотичні гасла. Власне я не про те, що написано вище, бо маю мету зовсім іншу. Хочу довести до вас, читачів, моральну, духовну, культурну, етичну, сімейну та інші складові подібних подій за сучасних українських реалій. На різні державні та релігійні свята дошлюбні закохані та подружні пари дарують одне одному квіти, різні речі, гроші… Хочу зауважити, що це не стосується весіль, ювілеїв, хрестин тощо. А чи можна обійтися без матеріальної складової різних урочистостей? Звучить якось незвично, дивно.
Візьмемо, до прикладу, сім’ю, в якій гарні та дружні стосунки. Чоловік і дружина абсолютно різні люди, а щоб відносини сімейні вважалися наближеними до ідеальних, хтось з них повинен поступитися в чомусь, пристосуватися, змиритися, не перейматися дрібницями та інше. І вони це роблять! Тут саме доречні подарунки. Так, дуже приємно, коли тобі приділяють увагу, але основний момент все-таки – моральні вчинки. Це мудрі і розумні люди.
Сім’ї із середнім рівнем відносин такі, що можуть в емоціях полаяти один одного, посперечатися, щось не поділити, але завжди мають силу волі вибачитись і почати стосунки по-новому. І ця категорія також не відмовляє собі в подарунках, ну а як же без них?
І, нарешті, найнижчий рівень. Це скандальні сім’ї, де постійні чвари, непорозуміння, довгі мовчанки після сварок, є прояви пияцтва, рукоприкладства та іншого ганебного і поганого. Але і в них ще не все втрачено. Напередодні свята біжать до магазину, аби «коханій людині» вибрати та подарувати якусь річ.
Цікаво, чи не так. А скажіть шановні порушники сімейного закону, чи любите ви один одного? Чи кохаєте? Так? То чому ж сваритесь – це не любов і не кохання. Може краще не дарувати щось матеріальне, а кожного дня дарувати себе. Свою гарну поведінку, корисні вчинки, увагу, повагу, допомогу, позитив, гарні та теплі слова! Хтось може заперечити, що це не реально, це важко контролювати. А ви спробували? Негатив, який хотіли адресувати партнеру, ви намагалися приборкати чи може дали йому волю? А якщо нічого не допомогло, не думали вмикати мозок? Господь дав нам його, аби думати і контролювати емоції також. Люди повинні жити так, як пташки в гнізді, а не як тасманійські дияволи біля своєї здобичі.
Все негативне, що вище описане не потребує подарунків, бо вчинки ці не щирі, це фікція і гра на публіку. Зрозумійте мене правильно, що я не проти подарунків, як таких, я за нормальні, цивілізовані стосунки від яких здорові та міцні будуть сім’ї і все наше суспільство.
© Йосип Каптола

Слова “Слава Україні-Героям слава” перестали бути лише вітанням. Нині це вияв особливої шани тим, хто в тяжкий момент життя нашої країни не відступив, не сховався, а пожертвував собою заради своєї Батьківщини. Це вітання стало тепер свідченням справжнього подвигу патріота. У ніч з 24 на 25 листопада 2013 року відбулося жорстоке побиття студентів у Києві, які вийшли на Майдан Незалежності в підтримку об’єднання України з Європою. Наступного дня на вулицях великих міст почали з’ являтися Євромайдани. А в Києві розпочалася Революція Гідності. Масові зібрання, сутички між протестувальниками і спецпризначенцями призвели до трагічної загибелі у Києві понад ста людей, яких народ назвав “Небесною Сотнею”. І для нас є святим обов’язком гідно вшанувати героїв.Героям Майдану, що віддали життя за світле майбутнє України, присвячується виставка “Герої Небесної Сотні”, оформлена у дитячому відділі Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради. Оксана Гунько, провідний бібліотекар.

Український інститут книги
Завдяки Українському інституту книги цьогоріч 606 активних Публічних бібліотек було поповнено новими книгами. Наразі нові надходження проходять обробку та маркування. Вже незабаром ви зможете ознайомитися з новими книгами.
Нагадуємо нашим користувачам, нещодавно фонд Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради було поповнено на 827 примірників книг різних жанрів, дякуючи програмі «Поповнення бібліотечних фондів».

У відділі обслуговування користувачів смт Оржів Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради оформлено книжкову виставку “Слава Героям Небесної Сотні” присвячена вшануванню пам’яті загиблих Героїв Революції Гідності в Україні зими 2013 – 2014 років. Хай живе у віках людська пам’ять та слава загиблим Героям Небесної Сотні! Світлана Гангало, провідий бібліотекар

15 лютого відзначають скорботний День пам’яті воїнів-афганців. Про цю неоголошену війну, розтягнуту на 10 років, можна розповісти мовою цифр.
Через Афганістан пройшли понад 160 тисяч українців.
Загинуло понад 15 тисяч.
35 тисяч було поранено.
Тисячі потрапили у полон.
Війна в Афганістані, можливо, і не торкнулася кожної української родини, як колись Велика Вітчизняна. Але байдужим вона не залишила нікого. У 89-му останній солдат покинув територію страху, смерті і людських страждань.
До цієї дати в читальному залі оформлена книжково-ілюстративну виставка «Відлуння Афганських гір».
Лілія Тимощук, завідувач відділу обслуговування користувачів