Публічна бібліотека Клеванської селищної ради

9 вересня 2020 р. о 10 год. в РОУНБ відбудеться відеоконференція на тему «Булінг в молодіжному середовищі» (цикл «Твоє право»). Консультуватимуть мешканців нашої області фахівці Рівненського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.Спікери: Висоцький Юрій Вікторович – заступник начальника відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги і Ососкало Григорій Юрійович – головний спеціаліст відділу правопросвітництва та надання безоплатної правової допомоги.Будуть розглянуті наступні питання: що таке булінг та як відрізнити звичайний конфлікт від булінгу; як зрозуміти, що вашу дитину цькують; причини булінгу; що робити батькам, якщо ваша дитина потерпає від булінгу; куди звертатися за детальною консультацією та роз’ясненнями.Відеоконференція транслюватиметься в прямому ефірі на каналі Інтернет-Центру РОУНБ м.Рівне на You Tube: https://www.youtube.com/channel/UCG5GDEe8rJG1Vr3DUgINLXg (в розділі “Прямі трансляції”)

ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ “ПЕРО”
#бібліотечні_пера
ОСОБЛИВІ ЛЮДИ
Ще задовго до хрещення Русі-України, на її теренах проживали волхви, які відігравали головну роль у прадавньому суспільстві. Волхви вважалися віщунами, відунами, мудрецями. Також вони були знахарями, лікарями, магами, біблійними чаклунами, провісниками, травниками та ворожбитами. Зокрема мудреці, що проживали на Близькому Сході, передбачили місце і час народження Ісуса і прийшли до нього з дарами.В середньовіччі, в козацьких поселеннях, естафету волхвів перейняли характерники. Їх поважали і водночас боялися козаки. Природа наділила цих козаків надлюдськими здібностями. Серед переліку надзвичайних властивостей характерників можна відмітити те, що вони мали дар ясновидців, віщунів, чаклунів, лікарів, психологів, психотерапевтів, духовних наставників, хранителів традицій і таємниць бойових мистецтв козацтва. Наприклад, Іван Сірко зі своїм військом провів проти ворогів сто боїв і жодного не програв. Кулі, що летіли в його воїнів, останні ловили на льоту і кидали у вороже військо, яке від них гинуло. В Карпатах з давніх-давен жили мольфари. Це люди, що могли бачити крізь роки минуле і передбачали майбутнє, лікували, знали, що буде з ними, людьми, країною, розумілися на погоді і при нагоді могли нею керувати. Мольфарів створила природа, самі гори карпатські. Там особлива гірська аура і енергетика, там свої закони і свої таїнства, особлива містика і загадкові місця. Природа віками відбирала обдарованих людей, майбутніх мольфарів, наділяла їх гірськими здібностями і вони вважалися володарями Карпат. Мольфарами ставали не всі, лише одиниці могли відчути володіння над навколишнім світом. В кожному селі колись завжди проживали один-два мольфари. Зараз – декілька чоловік на всі Карпати. Сумно констатувати цей факт, адже вони всім допомагали і могли передбачати майбутнє. Якщо те майбутнє виявлялося поганим для відвідувачів (а до них приїжджали і високі посадовці), то мольфари потрапляли під тиск влади, їм погрожували, забороняли займатись своєю справою. Дехто, як Нечай, поплатилися власним життям. По всій Україні можна констатувати факт, що є тисячі знахарів, відьом, біоенергетиків, екстрасенсів, які також наділені певними можливостями, але не мають тієї енергетики, що волхви, характерники і мольфари. Церква як і колись, так і тепер негативно відноситься до цієї категорії людей і каже, що то є не від Бога. А може тут приховується інше, адже якась частина людей іде до віщуна, а не до церкви, а остання втрачає прихожан і, відповідно, кошти. Ким були моя бабця і батько, достеменно не знаю, але те, що вони володіли деякими здібностями – це факт. Батько кожної неділі або в свята, ходив до лісу по гриби. Перед виходом з дому уважно придивлявся до неба і виносив вердикт: «Сьогодні дощу не буде!» А на небі в той час вирував справжній хмаровий каламбур, в якому міг розібратись тільки він. І опадів справді не було. Бували дні, що на небі не проглядалося жодних ознак того, що протягом дня буде дощ. Тоді батько виголошував: «Буду відпочивати вдома, не хочу мокнути.» День, який віщував бути сонячним, через деякий час просльозився рясною зливою. Інколи батько зумисне порушував свої прогнози, брав з собою плащ і займався тихим полюванням під акомпанемент дощу. Він знав у лісі грибні місця, знав де розташовані гірські джерела або струмки. Він мені не розказував секрет визначення погоди, а я його не запитував, мабуть через молодість. Хоча зараз по руху хмар можу визначити чи буде дощ у місцині, де я знаходжусь. Моя бабуся була набожна, весь час вранці і ввечері молилась до Бога, ходила до церкви, знала багато молитов і церковних співів. Вона і мене намагалася залучати до храму, але радянські часи не дозволяли це зробити. Поряд з молитвами, старенька промовляла ще щось таке, що було не зовсім схоже на молитву. Коли починалася страшна буря (сильний поривчатий вітер, проливний дощ, блискавки, гуркіт грому), вона ставала біля вікна, молилася «Отче наш» і дещо промовляла … По закінчення цього дійства, хвилин за 10-15 буря зупинялася, минала обійстя і з гуркотом мчалася далі. Цей момент в своєму житті я згадав аж через 45 років, який геть чисто випав з моєї пам’яті. Я запам’ятав, що конкретно бабця говорила після молитви і спробував собі просити Бога, при потребі, аби буря вщухла. Як не дивно, але це давало ефект. Я спробував просити у Бога дощу, але небесна канцелярія до мене не прислухалась – напевне код не підійшов. Може дехто з іронією віднестися до цієї інформації. Сьогодні, мовляв, часи не ті та й не до чаклунів. Але ж у наших населених пунктах є люди, що знімають зурочення, протяги, різні негативи, лікують хвороби, спалюють рожі та ще багато чого. Всі ви знаєте тих знахарів, до яких чималі черги. Виходить, що допомагають ті молитви і ритуали, що вони використовують! А в поміч собі вони беруть воду, вогонь, трави, віск, курячі яйця, власну біоенергетику та інше. В попередніх статтях я описував, що ми відгородилися від природи, від’єдналися від неї, а вона така багата на всілякі дива, зцілення, гармонію і таємничість. Потрібно нам лишень глибоко заглянути в історію нашого народу і там знайдемо відповіді на ці питання у виді молитов, заклять, прохань, магічних чисел, різних ритуалів та містики. Отже, поспішайте потрапити в світ загадковості, і, можливо, вам вдасться відчути часи волхвів, козаків-характерників, діяння Івана Сірка та Олекси Довбуша, Михайла Нечая та Маґдалени Мачіовскі. Удачі нам всім.©ЙОСИП КАПТОЛА

З 1 по 30 вересня відбудеться найбільший у світі міжнародний фотоконкурс «Вікі любить пам’ятки». Метою проєкту є зібрати світлини всіх пам’яток культурної спадщини світу для ілюстрування статей у Вікіпедії. Вже понад 20 країн світу заявили про своє бажання провести конкурс у 2020 році.Запрошуємо всіх долучатися до конкурсу, завантажувати фотографії, показати унікальність історико-культурних об’єктів свого краю та привернути увагу до стану їхнього збереження. Цінуючи роль бібліотек у інформуванні населення та підтримці та збереженні культурних цінностей українців, закликаємо бібліотеки сприяти поширенню даної інформації, а також взяти участь у конкурсі, адже бібліотеки часто розміщуються у будівлях, що є офіційними пам’ятками.Більше інформації про конкурс тут – https://ula.org.ua/news/4626-viki-liubyt-pam-iatky-zavantazhte-fotohrafii-dlia-vikipedii-ta-zmahaitesia-za-pryzy?fbclid=IwAR1Rr3IIHn25tNLe6a7Oquugr8Lwnu86dAXiFPISsQUTykhbDFIhZHNjS18

ВЕРЕСЕНЬ КЛИЧЕ ДО ШКОЛИ

Піднімається високо ясне сонечко,
Запалює промінням новий день.
Матуся й тато ведуть до школи сина й донечку.
Настала осінь – юний місяць вересень.
Фарбує листячко тендітне яскравою палітрою,
Малює пензликом ворсистим травинки золоті.
І пахне айстрами барвистими в повітрі,
Це запах осені золотокосої, яблук й чистоти.
У брилику солом’янім цей вересень раденько
Всміхається калиною й рум’янком на щоці,
Веселить щирим сміхом діточок серденька,
Лунає музикою дзвоника у крихітній руці.
Співає голосочком срібним, запрошує привітно.
На свято знань скликає завзятих школярів.
А школа не самотня вже! У в клас двері відкрито!
Знання дарує перші із мудрих букварів.
©Ірина Громик, 01.09.2017 року.
Світлина з мережі Інтернет
Пи. Си. Нарешті діти дочекалися того моменту, коли зустрінуть своїх вчителів та друзів! Сьогодні вони почули довгоочікуваний дзвоник на урок, пройшлися улюбленими коридорами та пробіглися подвір’ям до бібліотеки за книгами. Наші гойдалки весело застукали та привіталися, вусами гойдаючи малечу, а сторшокласники гордо поглядали на них. Гм! Вони ж стали старшими))).Щиро вітаю діток, вчителів та батьків з Днем знань!!! І радо запрошуємо до бібліотеки за книгами!!! Учімось та читаймо разом!

Відділ обслуговування дітей Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради вітає всіх з Днем знань. Наша книгозбірня чекає на відвідувачів, для вас підготовлено яскраві виставки книг та періодичних видань.

• 

• 

Миру та добра у кожній домівці!
Незалежності думок та міцності духу!
З Днем народження, Україно!!!

Публічна бібліотека Клеванської селищної ради організовує флешмоб присвячений Дню народження нашої Незалежності “Синьо-жовта вишивана країна”.

Сердечно запрошуємо долучитися до участі усі організації ( органи місцевого самоврядування, клуби , школи, садочки, лікарні, банки, торгівельні мережі, дорогих серцю клеванчан та оржівчан! І не тільки! Гостей та друзів нашої Клеванської громади. Партнерів, волонтерів, меценатів, громадські організації, письменників, художників, музикантів, активістів.Бібліотеки, книгарні, редакції, видавництва, усіх-усіх! Дітей, батьків, бабусь, дідусів!Виставляйте свої світлини у національному вбранні та з кольорами ДержавногоПрапора України під хештегами:
#синьо_жовта_вишивана_країна
#синьо_жовту_хвильку_підтримано
Українці, давайте запалимо синьо-жовті вогники нашої незалежності й патріотизму!

Обов’язкова умова дописів та світлин: прапорець

і Ваші щасливі усмішки

!З Днем Прапора України та 29-ю річницею Незалежності!!!

#синьо_жовту_хвильку_розпочато

ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ – це свято пам’яті про цілі покоління наших предків, що творили націю і боролися за державність, а також день, коли варто відзначити наших Героїв, які бережуть кордони України. Ми розуміємо наскільки тривалим і непростим був шлях до визнання української незалежності. Скільки українців присвятили життя тому, аби одного дня Україна офіційно стала самостійною державою. Бережіть це відчуття свободи в собі, щодня працюйте на захист своєї родини та рідної країни. У відділі обслуговування користувачів Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради, оформлено книжкову виставку “Державність виміряна поколіннями” в якій ви можете детальніше ознайомитися з цією темою.

#краєзнавство
#клевань
#історія_клеваня
В період неоліту лісостепові райони Волині в Vст. до н. е. заселяли племена ранніх землеробів і скотарів культури лінійно-стрічкової кераміки. Пам`ятки цієї культури відкриті на берегах рік Стир, Стубла та Устя. Значні розкопки на поселеннях проведені в Луцьку, Рівному, Клевані. Виявлені залишки напівземлянкових і наземних будівель, отримані дані про заняття жителів землеробством і скотарством, ткацтвом, про технологію виготовлення глиняного посуду, обробку каменю та кістки.
Стан розвитку ремесла в Клевані в ХVI ст. показує реєстр 1578 року. Згідно даного реєстру в містечку було 6 різників, 7 пекарів, 15 шевців, 5 кушнірів, 5 ковалів, по одному римареві і шаповалу і три скоморохи. Звичайно, діяльність останніх пов`язана більш з мистецтвом, ніж з виробництвом, але в ті часи музикантів та акторів ставили не вище, ніж тих самих різників.
Населення Клевані складалося з ремісників, купців, шляхти і замкової челяді. 1629 року тут було 306 димів, з них 247 будинків міських жителів, 23 хати замкової челяді – кухарів, пекарів, рибалок, мисливців, візників, ткачів, ковалів.
1654 року Містечко отримало Магдебурзьке право. Ремісники об`єдналися в ткацький і пекарський цехи. Тут двічі на рік проводилися ярмарки.
У першій половині ХІХ Клевань була невеличким торговим містечком. Населення торгувало хлібом та худобою. Тут працювали цегельня та вапняний завод.
З 1913 року у Клевані починають діяти невелика металообробна майстерня, водяний млин. Далі розвивалася торгівля. В 1939 році було відкрито невелику кустарну майстерню, яка виготовляла запасні частини для сільськогосподарських машин. З 1955 року починають працювати харчоблок, а 1985 року – лісопильнй завод. Далі розвивалася хлібопекарська діяльність. В 1961 році було збудовано хлібозавод. За п`ятирічку побудовано паркетний цех, сушарню. 1963 року побудовано галантерейний цех промкомбінату. З лютого 1972 року Клеванський ДОК перетворено на Клеванський філіал головного підприємства Рівненського виробничого об`єднання меблево деревообробної промисловості.
Клеванська селищна рада депутатів трудящих постійно дбає про розвиток освіти та культури. Діють 2 середні школи, санаторна середня школа (восьмирічна), 2 допоміжні школи-інтернати. При школах побудовані типові майстерні, обладнані верстатами для обробки дерева й металу, швейні майстерні. Є школа робітничої молоді. У селищі працює сільське професійно-технічне училище. У Клевані є будинок піонерів, музична дитяча студія, два дитячі садки й ясла. Діють дві масові бібліотеки для дорослих з книжковим фондом понад 40 тис. прим. книг, дитяча бібліотека з фондом 22 тис. прим. книг. Крім того є 12 профспілкових бібліотек на підприємствах та школах. Активно працює будинок культури, де організовано гуртки художньої самодіяльності. Є духовий оркестр, хор учителів. Працюють три кінотеатри, 6 робітничих клубів, 17 ленінських кімнат, 10 червоних куточків. Клеванці люблять спорт. На території селища є 3 стадіони, 19 волейбольних, 6 баскетбольних, 2 легкоатлетичні майданчики та футбольне поле. Працює дитячо-юнацька спортивна школа.
Інформацію взято з піднятих джерел бібліотечного фонду Публічної бібліотеки: 1. Історія міст і сіл УРСР Рівненська область, 2. Парфенюк «Клевань: портрет на фоні епох», 3. Прищепа Б. А. «Історичне краєзнавство Волині».Картинку взято з Вікіпедії.Художник: Наполеон Орда “Вид на Клеванський замок”.
Статтю підготували працівники Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради: Ірина Громик та Лілія Тимощук.