1 березня стартував Всеукраїнський конкурс дитячої творчості «Незалежна і єдина – моя Україна!» малюнка «Книга і діти, екологія і світ». Він приурочений до 30-річчя від Дня проголошення незалежності України. Запрошуємо до участі у конкурсі користувачів віком від 6 до 18 років. Організаторами конкурсу є Національна бібліотека України для дітей, Національна спілка художників України, Видавництво «Vivat», ГО «Українська асоціація працівників бібліотек для дітей», ТОВ «АВК КОНФЕКШІНЕРІ» та Київська державна академія декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука за підтримки Міністерства культури та інформаційної політики України. Тематичними напрямами для підготовки конкурсних робіт є: історія України, її героїчне минуле і сьогодення; події і постаті у боротьбі за незалежність, національні традиції; державні символи. Конкурс відбувається у трьох вікових категоріях: – читачі-учні 1-4 класів; – читачі-учні 5-8 класів; – читачі-учні 9-11 класів. Приймаються індивідуальні та колективні роботи у категоріях: – «Малюнок» – малюнки у довільній графічній, живописній формах, виконані олівцями, фарбами та фломастерами, у форматі А3; – «Вишиванка» – роботи на тканині, використовуючи різні техніки вишивання у довільному форматі; – «Аплікація» • роботи з використанням будь-яких круп, насіння та додаткових природних матеріалів у форматі А4 або А3; • роботи із застосуванням будь-яких технік квілінгу у вигляді паннона папері, тканині, пластику або дереві. До роботи має бути коротке повідомлення про автора: прізвище, ім’я, дата народження, домашня адреса (поштова), телефон для зв’язку; для колективних робіт – додати ПІБ керівника гуртка або студії. Роботи приймаються до 25 травня 2021 року у Публічній бібліотеці Клеванської селищної ради, за адресою: смт Клевань, вул. І Франка, 17, тел. 27-12-35.
Сьогодні у відділі обслуговування користувачів смт Оржів Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради було цікаво та весело, наші маленькі користувачі бібліотеки власноруч вирізали та склеїли кошичкі.
Запошуємо до участі в інклюзивному літературному конкурсі для дітей та юнацтва імені Дмитра Ружевича. Прийом робіт до 31 березня. #український_інститут_книги Рекомендації Тут
(роман присвячено бібліотекарям) #рецензії_на_книги #Джеральдін_Брукс #хранителі_книги #агада #Ірина_Громик «Я вважаю, що книгу конче слід прийняти такою, якою вона потрапила до нас від минулих поколінь, адже всі пошкодження та потертості відображають шлях, який вона пройшла. Моє завдання полягає у максимальному збереженні книги…» (уривок з книги, слова головної героїні Ханни Гіт). Давно я не читала таких книг. Цікаво, важко, але захоплююче. Зі сльозами, переживаннями та післясмаком «чому вона закінчилась?!» На написання роману письменницю Джеральдін Брукс – володарку Пулітцерівської премії, надихнула правдива історія старовинного єврейського манускрипту, відомого в світі як Сараєвська Агада. Вперше авторка почула про Агаду, коли в якості репортера приїхала в Сараєво висвітлювати події боснійської війни. Сараєвський інститут сходознавства разом з його прекрасними рукописами був у руїнах, а Національний музей Боснії накрили численні обстріли. Доля Сараєвської Агади – безцінної перлини боснійської колекції – лишилася невідомою.
Лише після війни стало відомо, що бібліотекар-мусульманин, Енвер Імамовіч, врятував старовинний рукопис під час бомбардування та заховав його у банківському сховищі.Відомо, що мусульмани рятували цю єврейську книгу не вперше. У 1941 році Дервіс Коркут, відомий ісламський науковець, ризикуючи власним життям та життям своєї сім’ї, виніс рукопис із музею просто під носом нацистського генерала Йогана Ганса Фортнера – одного з найжорстокіших військових німецької армії. Бібліотекар заховав книгу в горах, у мечеті, де вона й пролежала до кінця Другої світової війни. «Найкраще місце, щоб сховати книжку – це бібліотека…» так у романі говорить Серіф Камаль.Ці героїчні події надихнули письменницю написати «Хранителі книги». Персонажі роману, яким їх приписано, вигадані та носять імена Озрена Карамана та Серіфа Камаля. Бібліотекарі Сараєва – люди особливі. Аїда Бутуровіч – загинула від кулі снайпера, рятуючи книги з охопленої вогнем бібліотеки. Інші, такі як Кемаль Бакарсіч, відчайдушно зважилися на ризик: ночами, наражаючи себе на небезпеку, евакуювали тамтешні колекції. З-поміж відчайдухів ще Саньї Баранач, Денана Бутуровіч, Якоб Фінчі та інші. Уперше Агада звернула на себе увагу науковців у Сараєві в 1894 році, коли бідна єврейська родина запропонувала її на продаж. Мистецтвознавці були в захваті від такого відкриття, оскільки книга виявилася одним із ранніх ілюстрованих середньовічних єврейських рукописів. В науковців виникли запитання та сумніви щодо поширеної на той час думки, що середньовічні євреї не могли ілюструвати книги через релігійні заборони на такі малюнки. На жаль, науковцям не вдалося з’ясувати подробиць про книгу. Лише те, що створили її ймовірно в Іспанії у середині ХІV століття, ближче до закінчення періоду відомого як «convivencia», коли юдеї, християни і мусульмани співіснували одні з одними у відносному мирі. В пригодницькому романі «Хранителі книги» науковець доктор Ханна Гіт працює над дослідженням середньовічного манускрипту – Сараєвської Агади. Під час дослідження поміж сторінок вона знаходить фрагмент крильця метелика, краплю вина та крові, дрібку солі та білу волосину. Саме розділи «Крильце метелика», «Пір’їни і троянда», «Плями від вина», «Солона вода» та «Біла волосина» занурюють читачів роману до найдавніших часів та зображують життя людей причетних до створення книги. Розповідають про гоніння та винищення євреїв не лише в часи Другої світової війни, але й протягом всієї історії єврейського народу. Розкривають таємницю малюнків та розповідають про те, як саме вони опинилися в єврейській книзі, яку використовували лише вдома (вона наставляє батьків розповідати дітям про Вихід з Єгипту). Як вдалося пройти крізь інквізицію та отримати дозвіл, написаний власноруч католицьким священником на ім’я Джовані Доменіко Вісторіні. Як зникли срібні застібки та медальйон. Про загадкового ілюстратора та страшну долю родини переписувача книги. Про історію бідної єврейської дівчинки, якій допомогли врятуватися разом з книгою родина Серіфа та Стелли Камалів від нацистської жорстокості. Про долю самої героїні та її вірність своїй справі. «Те, що я роблю – це я, бо для цього мене й створено.» – повторює Ханна слова Жерарда Метлі Гопкінса, які батько героїні написав для її матері, через що молода жінка відчувала надзвичайну схожість характерів та їхню закоханість до улюбленого ремесла.
Книга захоплює з перших сторінок. Оригінальна, серйозна й витончена. Місцями холодить кров, місцями викликає сльози, скорботу та переживання. Але наповнення роману любов’ю, відданістю та людською гідністю стає солодким, висвітленим кошерним вином, яке хочеться куштувати і не забувати його смак. Ірина Громик, директор Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради
#Йосип_Каптола #бібліотечні_пера ПРЕЗИДЕНТИ УКРАЇНИ Частина ІІІ Порошенко П.О. В розпал буремних подій 2014 р. Україна спромоглася провести президентські вибори і 7 червня був обраний новий президент П.О. Порошенко. Перед інавгурацією солдат почесної варти втратив свідомість, і я зрозумів, що війна продовжиться. Всю каденцію він працював в надзвичайно важких умовах збройного протистояння України з Росією. Для вирішення цього наболілого питання ним були залучені усі важковаговики світової політики, як то США, Канада, Велика Британія, Німеччина, Франція та Австралія. В нагоді йому стала англійська мова, якою володів вільно і досвід роботи політика та урядовця. Серед найголовніших геополітичних рішень Порошенка можна відзначити укладення Мінських угод, аби зупинити агресивні дії Росії на Донбасі. Практична відсутність боєздатної армії в Україні, безлад, хаос, паніка могла дозволити московитам захопити усю нашу державу цілком. Недруги і опоненти 5-го президента критикують і досі маніпулюють цими угодами, роблять його винним в тому, що він не закінчив війну. Порошенко підписав Угоду про Асоціацію з ЄС. Розірвав договір про дружбу і співробітництво з Росією. Також Україна вийшла з СНД. Ініціював перед парламентом закріплення в Конституції курсу України в ЄС і НАТО і Верховна Рада його підтримала. За всі роки діяльності щоденно займався відновленням української армії і переходом її на стандарти НАТО. 12 червня 2017 року ми отримали безвізовий режим з Європою – це результат невтомної, наполегливої і кропіткої праці команди під керівництвом глави держави. Я особисто переконався в перевагах безвізового режиму, бо зі мною на кордоні розмовляли як з рівноправним європейцем. Вважаю Порошенка найсильнішим дипломатом серед усіх наших президентів. Він лобіював створення в Україні незалежної від Москви помісної православної церкви та отримання від Вселенського Патріарху Томосу, який був наданий шостого січня 2018 р. За керівництва 5-го президента державою було розпочато реформи судової гілки влади і створення антикорупційних установ, запрацювала система «Прозоро». Була проведена реформа фінансово-банкової системи і почалися зміни в медицині. Запустилася децентралізація – з’явилися нові місцеві органи (ОТГ). Він організував створення протиповітряної оборони Києва та будував будинки для військових за власні кошти. А кияни під час наступних виборів «віддячили» йому, проголосувавши за іншого. Ганьба! Останніх три роки Порошенко повністю повернувся лицем до України, але було втрачено чимало, та ще й війна заважала. За ці роки економіка і ВВП показували постійний приріст. Після всіх цих діянь, а особливо отримання Томосу і створення ПЦУ, скажіть, будь ласка, а чи подобалось це нашим ворогам – московитам? Звичайно, ні. Сильна і потужна Україна під боком Росії їм не потрібна, аби не бути прикладом для їхніх громадян. Порошенко виграв у Росії абсолютно всі дипломатичні справи за кордоном, в межах України і по лінії Україна-Росія. Протягом його каденції, під час виборчої гонки та і досі, його обливають брудом, принижують, поширюють різні фейки і дискредитують. Це успішно роблять російські канали ТБ та наші проросійські. І на це ведеться чимала кількість наших громадян. Думаєте, в Порошенка немає недоліків, то помиляєтесь. На початку збройного конфлікту на Донбасі, він заявив, що АТО триватиме дні, а не місяці. Але глава держави, як і багато політиків, можливо не знав історії протистоянь України і Росії. Якби знав, то передбачив би, що кордон перетнуть російські війська і війна триватиме не один рік. Протягом перших двох років сталася стрімка девальвація гривні у кілька разів, а також спад економіки. Все це організувала Росія, через чималу кількість власних банків на нашій території. Йому треба було оголосити про початок війни і про масову мобілізацію здорової частини населення. Він цього не зробив. Країну врятував український народ, який делегував на війну волонтерів і добровольців, а дебелі чоловіки сиділи в ресторанах. Ніхто не поніс кримінальної відповідальності за ухилення від служби в армії у той час. Ходили чутки, що Луценко кум Порошенка. Може це і не так, але коли президент призначив його Генеральним Прокурором і під нього підлаштували закон, це стало схоже на реальність. Багато розмов виникало навколо фабрик «Рошен». Власник їх давав інтерв’ю, в якому розказував про передачу їх у «сліпий траст». А що це таке? Люди цього не розуміли. 5-й президент відзначався слабким підбором кадрів, які не раз його підставляли. Хочу нагадати читачам, що Порошенко був одним із організаторів і фундаторів створення партії регіонів. Першу особу держави супроводжували курйози, меми, цитати, так як і всіх решти президентів. Популярними були «жити по новому», «Липецька фабрика», «лічені тижні», «геть від Москви», «до цього цього не було», «я наголошую», «точно», «армія, мова, віра». Захоплювався читанням книжок та переглядом соціальних мереж.
Зеленський В.О. Обраний в 2019 р. і приступив до виконання своїх обов’язків 20 травня. Під час інавгурації у нього з рук впало на підлогу посвідчення президента. Я знову подумав, що буде щось не те. Прийшов до влади на хвилі популізму. 21 квітня оголосив днем кінця бідності – бідність посилилась. Обіцяв вдвічі знизити тарифи – не знизив. Обіцяв боротися з корупцією, в той час особисто її очолив. Обіцяв зарплату освітянам $4000 – не виконав. Обіцяв не брати своїх кумів в органи влади, а взяв друзів, колег по колишньому бізнесу, знайомих. На сьогодні відбувається руйнація усіх державних інституцій. Переслідуються патріоти, створилося оточення з команди президента-втікача. Армія, захисний щит нашої держави, недофінансовується і скорочується. Команда створена ним, ще й не компетентна – плутають Латвію з Литвою, Швецію з Швейцарією, Китай з Непалом, вітають президента Канади, якого немає в природі (там лише Прем’єр Міністр), плутають столицю Канади (Торонто замість Оттави). Втрачена довіра до України у зовнішній діяльності. Начебто корисне зробив Зеленський, бо закрив три антиукраїнських канали, але там не патріотичні наміри, там боротьба з опонентом. Майже щоденно Верховною Радою та 6-м президентом відбуваються порушення законів. Він дорікав Порошенку, що той наживався на війні. А чому вона досі не завершена? Це дорога в ні-ку-ди. Ці наведені мною факти я прочитав в соціальних мережах, почув на телевізійних каналах та українському радіо.
Післямова У 2018 заступниця Голови ВР О.Сироїд в інтерв’ю кореспондентам різних телеканалів сказала наступне: «Всі президенти досі, окрім Порошенка, були керовані з Москви». В тому ж році 2-й президент України Л. Кучма в інтерв’ю медійникам повідомив неймовірне: «Всі роки незалежності історію України писали в Москві». В 2019 році під час виборчих перегонів в Україні кореспондент запитав Путіна: «Кого ви хочете бачити президентом України». Той відповів: «Будь-кого, тільки не Порошенка!» Ой, і насолив же Порошенко Росії! Жоден з президентів не став справжнім Гетьманом і лідером нації. Жоден не українізував і не об’єднав суспільство. Жоден не зробив Україну і українців багатими. Жоден не був патріотом до мозку, до кісток і крові своєї. Всі президенти брали на себе невластиві їм функції – виконували роль прем’єра, спікера, генерального прокурора… Хотіли бути диктаторами.
Оржів – селище міського типу (з 1959 року), розташоване біля впадіння річки Усті в Горинь, за 20 км від обласного і районного центру на залізниці Київ-Ковель. Найдавніші сліди перебування людей на території селища належать до кінця мезоліту та епохи неоліту. Тут виявлено два поселення тих часів. За народними переказами, селище склалося з трьох поселень: Оржева, Мшакова та Дубини. Назву населеного пункту народний переказ виводить від слова горжів, тобто «горе жити», тому що поселення було розташоване на шляху татарських наскоків на Волинь. Воно виникло на початку XVI ст. 1629 року в Оржеві налічувалось 80 димів і проживало близько 400 чоловік. Село входило до Клеванської волості Луцького повіту Волинського воєводства і належало князю Чарторийському. У 1648 році під час народно-визвольної війни українського народу населення Оржева й сусідніх сіл брало участь у боротьбі проти місцевих панів. Залишившись після «Вічного миру» 1686 року у складі Польщі, село входило до Клеванського ключа князів Чарторийських. У 1775 році тут налічувалося 87 димів. У другій половині XVIII ст. в Оржеві був створений фільварок, що викликало посилення кріпосницького гніту. Селяни Оржева скаржилися, що через важку працю та утиски «ані здоров’я, ані худоби у них не буде». Після возз’єднання Західної Волині з Росією Оржів увійшов до складу Ровенського повіту Волинської губернії. Про становище селян, їх рівень закріпачення свідчить той факт, що всі жителі маєтку без винятку не мали права одружуватися без дозволу князя. Напередодні скасування кріпосного права Оржів у складі маєтку, розташованого в Клеванській волості Ровенського повіту, перейшов у володіння князя О. Чарторийського. В маєтку Оржів 1860 року налічувалося 309 душ селян. Здавна місцеве населення займалося хліборобством, рибальством, полюванням. Згодом, завдяки наявності великих лісосировинних ресурсів та вільних робочих рук, тут виникає промислова переробка деревини. Не маючи змоги проіснувати на своїх невеликих клаптиках землі, селяни наймалися на деревообробне підприємство – «Товариство технічної розробки лісових виробів», яке було засноване в Оржеві на початку 90-х рр. ХІХ ст. Відтоді економічний розвиток населеного пункту тісно пов’язаний з розвитком промислової переробки деревини, виникненням різних підприємств подібного профілю. У 1882 році через Оржівський лісовий масив було прокладено грунтову дорогу до містечка Степань. 1883 року «Товариство технічної розробки лісових виробів» побудувало до Оржівського лісопильного заводу з станції Клевань під’їзну колію довжиною 2,5 версти. 1902 року розпочалося спорудження нової окремої колії для безпосереднього сполучення Оржева зі станцією Клевань. На початку ХХ ст. Оржівське деревообробне підприємство, до складу якого входили лісопильний завод, фанерна й паркетна фабрики, виробляло високоякісний паркет, різану та клеєну фанеру, дошки з дерев дубових та хвойних порід. У 1899 році на паркетній фабриці працювало 189 робітників. Розвиток промислових підприємств сприяв зростанню чисельності населення Оржева. В ці часи тут проживало 1354 чоловіка.Важкими були умови праці робітників оржівських деревообробних підприємств. Власники, використовуючи малокваліфіковану дешеву робочу силу вчорашнього селянина, який і після найму на підприємство не поривав остаточно своїх зв’язків із землею, мало турбувалися про механізацію виробництва. Фабричний інспектор у своєму звіті 30 вересня 1899 року відзначав, що приміщення, де працюють робітники, тісні й темні, а в «технічних засобах відсталість». 1913 року тут проживало 1578 чоловік, але він залишався глухим селом: невеликі убогі хатки, не замощені вузькі вулички. В Оржеві працював фельдшерсько-перев’язочний пункт, який обслуговував один фельдшер. За лікарською допомогою треба було їхати до волосного центру у Клевань. Переважна більшість жителів села лишалася малописьменною і неписьменною. Дітям селян і робітників шлях до гімназії був закритий. Вони могли здобувати освіту тільки у двокласній церковнопарафіяльній школі, на утримання якої 1917 року сільська община спроможна була асигнувати лише 100 карбованців. Перша світова війна ще більше погіршила становище трудового населення Оржева. 1915 року в зв’язку з воєнними діями, деревообробні підприємства були закриті і 633 чоловіка лишилися без роботи. У січні 1918 року в селі було встановлено Радянську владу. Проте у другій половині лютого Оржів окупували австро-німецькі війська, яких в грудні змінили війська петлюрівської Директорії. На початку червня 1919 року в селі відновили Радянську владу. У червні 1919 року Оржів окупували поляки, яких у липні 1920 року вигнали частини Першої Кінної армії. Радянська влада проіснувала в Оржеві до другої половини вересня. За Польщі Оржів став селом Ровенського повіту Волинського воєводства. 1925 року в Оржеві засновано осередок КПЗУ. У квітні 1925 року поліція вдалася до арештів в Оржеві. З 1928 року в Оржеві та селах Грабові і Суську діяла організація «Сельроб» на чолі з Г. Одеракою, який повернувся з ув’язнення. 1937 року застрайкували 300 робітників фанерної фабрики.Під час польської окупації було скасоване навчання українською мовою, у початковій школі навчали тільки польською мовою. Через матеріальні нестатки школу відвідувала лише незначна кількість дітей. В лютому 1940 року в Оржеві почала діяти сільська Рада, головою якої став П. Калюш. Село увійшло до складу Клеванського району. У 1940/41 навчальному році відкрито неповну середню школу з рідною мовою викладання. За парти сіли й дорослі. В липні 1941 року Оржів окупували фашистські загарбники.У 1943 році був створений партизанський «Маяк» пункт зв’язку загону Д. М. Медведева з підпільним центром у Рівному.Намагаючись придушити партизанський рух, фашисти жорстоко розправлялись з населенням. Було розстріляно 48 жителів села. По-варварському замордували гітлерівці директора школи П. Н. Столярчука. 31 січня 1944 року Оржів було визволено від фашистської окупації. 45 односельців за доблесть, виявлену у боях проти фашизму, нагороджені орденами й медалями. В квітні 1945 року з 417 селянських дворів Оржева та прилеглих хуторів, що входили до Оржівської сільради, було створено 4 земельні громади.В селі відкрили школу для неписьменних та малописьменних, хату-читальню. 1949 року в селі створюється колгосп «Шлях до комунізму». У 1955 році його перейменовано на «Зоря комунізму». У 1959 році Оржів віднесено до категорії селищ міського типу. У 1972 році в Оржеві працювали 51 чоловік з вищою, 356 чоловік з середньою освітою. За 1944-1970 рр. в Оржівській школі 985 чоловік здобули неповну середню та 248 чоловік середню освіту. 18 випускників школи навчаються в інститутах, 26 — в технікумах, 6 — в професійно-технічних училищах. В селищі працюють три бібліотеки із за гальним книжковим фондом понад 11 тис. примірників. Тільки послугами селищної бі бліотеки, що має 8 тис. примірників, постій но користуються понад 900 чоловік. При клубі є стаціонарна кіноустановка. Систематично працюють гуртки художньої самодіяльності, в них беруть участь 68 працівників комбінату. А для дітей трудящих при клубі створено дитячу музичну студію по класу баяна, яку відвідують 20 хлопчиків та дівчаток. Через усю історію Оржева проходить діяльність видатних постатей УПА: родини робітницьких, Данилюків, Дмитра Клячківського, Сергія Качинського, степана Лукащика, Мифодія Столярчука, Василя Кулаковського, Стефанії Ілючок, Галини Бойко та Христини Шаруди, Дениса Костюка та ін. У 2001 році було встановлено пам’ятний знак на місці загибелі Клима Савура в урочищі Лісничівка. Біля прохідної заводу встановлено меморіальну дошку в знак пам’яті Сергію Качинському та його побратимам Лукащику Степану, Кулаковському Василю із Оржева та Столярчуку Мефодію із с. Голишів. Біля цих пам’ятних знаків односельчани вшановують пам’ять загиблих воїнів УПА в дні незалежності та в дні їх загибелі. Матеріали з книги: Войтович В. М.Пересопниця. Рівненський край:історія та культура.-Рівне: Видавець Валерій Войтович, 2011.-816 с.: іл.
16 лютого 2021 року колектив та користувачі Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради долучилися до онлайн-зустрічі з психологинею Іванною Голуб “Конфлікт батьків та дітей-підлітків”. Зустріч проходила в рамках проєкту бібліотеки-філії №3 Рівненської ЦБС м. Рівне “ВІДПОВІДАЛЬНЕ БАТЬКІВСТВО: ПРО СІМ’Ю ЦІКАВО ТА НЕОЧІКУВАНО”. Захід викликав у присутніх глибоку зацікавленість. Фахівець розкрила аспекти виховання дітей-підлітків. Слухачі отримали поради та рекомендації щодо поводження з дітьми, які перебувать у віці, який є найкритичнішим у розвитку людини; як батькам стати друзями зі своїми дітьми та в противагу пріоритету “відкуповування від дитини” дарувати їй вдвічі більше любові, уваги та ласки.
Завершуємо фото-звіт новинок книг в Публічній бібліотеці Клеванської селищної ради. Останні ящики доставлено у відділ обслуговування користувачів смт Клевань. Поповнення бібліотечного фонду здійснено завдяки Українському інституту книги. Література для дітей, підлітків та дорослих за різною тематикою та жанрами. Чекаємо на Вас за адресою:смт Клевань, вул. Б. Хмельницького , 41. #український_інститут_книги #бібліотека_дітям
Ще додаємо фото-звіт новинок книг у відділі обслуговування користувачів смт Оржів Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради. Нагадуємо, поповнення бібліотечного фонду здійснено завдяки Українському інституту книги. Література на колір і смак! Чекаємо на Вас за адресою: смт Оржів, вул. Заводська, 5. Відділ Публічної бібліотеки знаходиться на 2-му поверсі старостинського корпусу. #український_інститут_книги #бібліотека_дітям
