Автор: admin

ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ “ПЕРО”
#бібліотечні_пера
ЗЛОВІСНІ ФЕЄРВЕРКИ
Промайнули новорічні свята з колядками, різними обрядами і масовими ілюмінаціями. Років так 30 – 50 тому петард не було і якось ми жили. Протягом року є ще чимало свят, які супроводжуються феєрверками. Що символізують ці моменти? Це що наші традиції, звички, обов’язковий атрибут чи прояви менталітету? Гадаю, що ні, бо на перший план виходить хизування, крутизна, безглуздя, зарозумілість. Вважаю, що піротехніка може і повинна використовуватись, як салют, але виключно на державні свята і спеціально навченими людьми. На сьогодні засоби піротехніки є у вільній продажі. Існує заборона їх використання допоки є російсько-українська війна. Це стосується Києва, а в інших містах – на розгляд місцевої влади. Поліція не втручається, бо досі немає змін до Кримінального кодексу щодо застосування засобів піротехніки громадянами.
А тим часом… відбуваються непередбачені ситуації. Комусь вибух пошкодив очі, хтось зазнав травми пальців чи кінцівок, а дехто отримав такі поранення, що прирівнюються до інвалідності. Все це трапилось тому, що деякі особи серйозно не віднеслись до цього пристрою та проігнорували всі заходи безпеки. Тобто не читали інструкцію. Вибухи, що лунають навколо нас, багатьох людей лякають і несуть неприємні відчуття, хіба що сам феєрверк трішки згладжує цей негатив і ми спостерігаємо вражаючі картини. Але ж ми не одні живемо в цьому світі. Тікають і ховаються від бахкання петард наші друзі – собаки і коти. В новорічну ніч у багатьох містах України і світу загинули десятки тисяч птахів і вчені з’ясовують чи стало це наслідком вибухів піротехніки. Птахи, що мають у містах місця гніздування та ночівлі, з острахом зриваються зі своїх місць і летять подалі, при цьому у паніці травмуються та гинуть. Серця тварин і птахів також можуть зазнавати рецидивів, що призводить до їх смерті. Цікаво як поводять себе миші та щурі в цих екстремальних ситуаціях? Невідомо, що діється з комахами? Вибух петард – це поєднання видовищності, небезпеки, шкоди оточуючим та довкіллю… Яка в цьому потреба? Це ж не матеріальне і триває всього декілька секунд. Якщо йде мова про близьку людину або знайомого і у них свято, а феєрверк подарунок, то все одно це не варто можливих неприємностей. Краще подарувати намальовану картину, написаний вірш, класну вирізку з дерева, власне виконання пісні чи книгу. І найголовніше!!! Якщо почнеться війна (а вона можлива!) і десь далеко рватимуться снаряди – подумаємо, що десь там у когось день народження. Не отямимося, як ворог буде біля порогу. На технологічних процесах з випуску петард не розуміюся, але якщо це можливо, то ці заводи краще перелаштувати на інші виробництва. Чи будемо і надалі лякати все живе довкола нас?©Краянин

22 січня 1919 року у Києві під золотими куполами Святої Софії відбулося підписання Акту Злуки – возз’єднання українських земель. Здійснилась віковічна мрія, якою жив і за яку боровся багатостраждальний народ.
У відділі обслуговування користувачів смт Клевань оформили книжкову виставка-пам’ять «Соборна Україна: від ідеї до життя». Запрошуємо всіх відвідати бібліотеку і ознайомитись з книгами. Які представлені на виставці.

Хоч новорічно-різдвяні свята і закінчилися, не потрібно переставати вірити у диво) До Вашої уваги авторська казочка у виконанні Ірини Громик

22 січня 1919 року у складних для Української Народної Республіки умовах відбулася знаменна подія – проголошення Української соборної держави. На Софійській площі в Києві відбувся Акт урочистої злуки УНР та ЗУНР. Хоча разом українські землі були недовго, через інтервенцію Польщі, Румунії та Росії – цей день тепер – свято соборності України. Цією дією були підкреслені вікові бажання до об’єднання частин одного народу.
Вічна слава і пам’ять всім борцям за незалежність і соборність нашої України!Провідний бібліоткар відділу обслуговування користувачів с. Жобрин КЗ “Публічна бібліотека” Валентина Сіліпіна запрошує жителів навколишніх сіл: Мочулки, Руда Красна, Углище та Жобрин ознайомитися з книгами, які наявні у відділі книгозбірні. #День_Соборності

22 січня в Україні відзначають День соборності. У цей день у 1919 році було проголошено Акт Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки.Ідея соборності завжди була наріжною й актуальною для українців. Від другої половини ХІХ століття українська політична єдність стала одним із провідних мотивів декларацій та діяльності національного руху по обидва боки від Збруча. Соборність передбачає не лише пам’ять про минуле, а й потребує згуртованої спільної праці та взаємодії в сучасній Україні, коли ми, з різних регіонів, спілкуємося, разом працюємо, створюємо знакове і важливе. Проголошення Соборності УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року – історичний акт об’єднання українських земель в одній державі та основоположна подія для українського державотворення. 24 серпня 1991 року позачергова сесія Верховної Ради УРСР ухвалила Акт проголошення незалежності України. Його підтримали українці на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991 року. Ця подія стала відправною точкою для відліку історії сучасної Української державності. Утім, історики цілком справедливо відзначають, що 24 серпня 1991 року насправді відбулося відновлення державної незалежності України.За останні роки нашу книгозбірню відвідала велика кількість талановитих письменників. З них Брати Капранови Брати Капранови та Олексій Мировський, які коротенько, але надзвичайно цікаво та пізнавально, виклали історію України у своїх книгах. #День_Соборності

#День_Соборності
22 січня наша країна відзначає величне національне свято – День Соборності.
У цей день в 1919 році, на Софіївській площі в Києві, директорія Української народної республіки урочисто проголосила Акт возз’єднання Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки в єдину соборну Українську державу. Це свято має історичне та політичне значення для сувернітету нашої держави.
З нагоди цієї дати у відділі обслуговування користувачів смт Оржів Комунального закладу “Публічна бібліотека” Клеванської селищної ради оформлено книжкову виставку “УНР і ЗУНР – єдина соборна Українська держава”.
На виставці представлена література, що висвітлює найважливіші події в історії України – передумови і причини об’єднавшого процесу, тернистий шлях України до Соборності, ідеї побудови української, самостійної, соборної Держави.

А коли вона подарована бібліотеці, де її прочитає не один десяток користувачів, то це найцінніший подарунок.Бібліотекарі Комунального закладу “Публічна бібліотека” Клеванської селищної ради щиро дякують жителям селища Оржів: Лук’янчук Валентині, Тирак Тетяні та Сорочуку Леоніду за подаровані книги до відділу обслуговування користувачів смт Оржів Комунального закладу “Публічна бібліотека” Клеванської селищної ради. #подаруй_бібліотеці_книгу

У 30-річному віці Ісус Христос прийняв хрешення від Івана Хрестителя в річці Йордан. Коли він вийшов на берег, з небес долинув голос Бога Отця, який назвав Ісуса своїм Сином. І на нього зійшов Святий Дух в образі голуба. Звідси ще одна назва свята – Богоявлення. Православні та греко-католики вважають, що саме це свято засвідчує таїнство Святої Трійці. Адже в цей день, за християнським вченням, з’явився Бог у трьох іпостасях: Бог-Отець – в голосі, Син Божий – у плоті, Дух Святий – у вигляді голуба.

Ось i добiгають кінця тривалі зимові свята українців. Напередодні Водохреще 18 сiчня за новим стилем- святкуємо Голодну кутю, або Другий Святвечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не ïдять-постують. Сiдають вечеряти, коли вже засяе вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви – смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар.

Як і годиться, вечірню трапезу починають і завершують кутею. Під час вечері влаштовують цiкавий обряд «закликання морозу». Як відомо, хрещенські морози під цю пору досягають апогею. Перш ніж почати їсти, господар має взяти ложку куті, підійти до вікна і тричі промовити:
-Морозе, морозе, йди до нас кутi iсти!А після паузи знову:
– Не йдеш? То не йди ні на жито, ні на пшеницю, ні на всяку пашницю!Пiсля святкової вечері настає час для обряду «проганяти кутю».
Діти вибігають із хати і палицями б’ють знадвору в причiльний кут, примовляючи:
Тiкай, кутя, із покуття.
а узвар – іди на базар.
Паляниці, лишайтеся на полиці, а дідух – на теплий дух,
Щоб покинути кожух!

Уже геть увечері, як стемніє, виносять з хати дідуха, несуть його на вигін або в садок і палять: пускають на «теплий дух». Це – символічне спалення зими, щоб «покинути кожух» – накликати весну. Коли все перегорить нетривкий солом’яний жар погасне, дівчата беруть попіл з дідуха і несуть на город, «щоб огірки родили». Увечері на Голодну кутю в церквах тривають святкові відправи, святять вечірню воду, яку вважають значно кориснішою від уся кого лиха, нiж навіть йорданська.

Повернувшись з вiдправи, господар робив з кiлькох колосків чи цілющих трав кропило, наповнював миску свяченою водою і разом із сином, який запасався крейдою і пиріжком, обходили всі господарські будівлі; там, де скроплював батько водою, підліток малював хреста і відкушував шмат пиріжка. Таке робили з реманентом – возами, боронами, плугами. Потім верталися до хати, скроплювали свяченою водою двері, віконниці, мисники, і так само ставили на них хрести. На Західному Поділлі після вечері господиня або старша дочка брала в миску кілька ложок борошна і на свяченій воді замішувала рiдке тісто. Цим тістом вона малювала хрести на всіх чотирьох стінах хати, в сінях, коморі, стайні та в інших господарських будівлях – «від нечистої сили». Наступного дня після Голодноï куті святкували Хрещення Господне – трете завершальне велике свято рiздвяно-новорiчного циклу, яке в народі має назву Йордан, або Водохреще Православні та греко-католицькі християни відзначають його 19 січня, тому воно збігається зі святом Богоявлення. Однак ці свята слід розрізняти. Із Хрещенням Господнім пов’язують хрещення в Йордан Христа.За тиждень перед Водохрещем прорубували на річці ополонку, випилювали з льоду великий хрест, ставили його над ополонкою і обливали буряковим квасом, щоб був червоний. Біля хреста будували – теж з льоду – престол. Усе це оздоблювали аркою з ялинових або соснових гілок – «царські врата». Уранці після Богослужіння весь народ iшов процесією на річку до хреста. Кожен ніс із собою пляшку або глечик на воду. Після нетривалоï вiдправи священик занурював в ополонку хрест і освячував воду. Коли вже воду освячено, люди підходили до ополонки і набирали у свій посуд води. Вiд найдавніших часiв християнська церква вважае освячену йорданську воду за велику святість. Її бережуть цілий рік, ласкаво називаючи водичкою-йорданичкою». Ця вода має силу очищувати і зцілювати душу й тіло людини.

Йорданською водою також скроплюють оселю, щоб оминало всяке нещастя і гарно велося в домі. Деякі священики навiть переконані, що не існує ліків, ліпших за святу воду. І хоч як це дивно, утiм свячена йорданська вода не псується і може зберігатися тривалий час. До речі, усі більш-менш значні церковні свята супроводжуються освяченням води. Уперше людина занурюється у святу воду під час хрещення, зазвичай невдовзі після народження. Так людина «онов люється» для майбутнього достойного життя.

Народні прикмети
На Водохреще риба табунами ходить – на бджолині роï добре.
На Водохреще день теплий – буде хліб темний.
На Водохреще хмарно – хліба буде вдосталь, йде лапатий сніг – на врожай.
Коли на Водохреще випав повний мiсяць – бути великій біді.
Удень йде сніг на врожай гречки: вранці – ранньої, в обід – середньої, а ввечері – пізньої. Під час освячення води йде сніг – добре роïтимуться бджоли і колосити муться хліба.
Якщо на Водохреще день ясний, сонячний, то хліба будуть чисті, а якщо похмурий, небо вкрите хмарами – y колосках буде багато «сажки».
Звичаї нашого народу: страви української кухні/авт.-упоряд.:С. Железняк, А. Андрющенко.- Київ: Генеза, 2019.-192 с.: іл.