#фальколо_родинне_читання Дорогі наші друзі, шанувальники книжок! І ви, і ми, і вони – всі чудово знають, що одним із найулюбленіших сучасних поетів, які пишуть для дітей, є, безумовно, пан Григорій Фалькович. Його розумні вірші, з неочікуваними дотепними та яскравими образами, впевнено зайняли почесне місце не лише у шкільних програмах, але й у серцях маленьких та дорослих читачів. Саме цього року якось несподівано усвідомилося, що він, такий юний у творчості, є найстаршим з провідних дитячих поетів і невдовзі відзначатиме вельми солідний ювілей. Останнім часом, в мережі, незалежно одне від одного, спонтанно почали з’являтися домашні відео, на яких діти й дорослі читають вірші Григорія Фальковича. Так і виник неприбутковий проект «ФАЛЬКОЛО – родинне читання». Віртуальне «Коло» почало свої оберти. На сьогодні, до його орбіти потрапило чимало родин, зокрема, і письменницьких, долучаються бібліотеки, видавництва тощо. Отже, наші дорогенькі, є дві класні пропозиції. 1. Не баріться! Застрибуйте на YouTube-канал «Для дотепного віку» (https://www.youtube.com/channel/UCSvvuniZoL4flwpY05eUOew) та прогляньте те, що уже відзнято кимось із шанувальників Григорія Фальковича. 2. Зосередьтеся. Підготуйтеся. Зробіть своє родинне відео – з читанням його віршів. Ваші відео стануть частиною контенту на каналі «Для дотепного віку» та на інформаційних ресурсах інших учасників проекту. Зробімо незабутній подарунок собі і улюбленому поету! Надсилати свої відеоматеріали можна безпосередньо на канал «Для дотепного віку», до онлайн-проекту «ФАЛЬКОЛО – родинне читання», до нашої БІБЛІОТЕКИ (сайт, ел. пошта…) або на електронну адресу dlyadotepnogoviku@gmail.com. На авторів найкращих відео чекають справжні сюрпризи!
У відділі обслуговування користувачів Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради (смт Клевань, вул. Франка, 17) Ви можете переглянути такі періодичні видання:
Вільне слово
Вісник-К
Вісті Рівненщини
Волинь-нова
Газета по-українськи
Дарья
Добрий господар
Експрес+Порадник
Позакласний час
Рецепти господині
Рівне вечірнє
Сільський вісник
Сімейна газета
Слово і час
Урядовий кур’єр
Бібліотечна планета
Burda
Viva. Україна
Готовим вкусно
Добрые советы
Единственная
Женский журнал «Подружка»
Жінка
Котэлло
Лиза
Огородник
Отдохни
Шкільна бібліотека
У відділі обслуговування дітей Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради (смт Клевань, вул. Сагайдачного, 24) Ви можете переглянути такі періодичні видання:
Вільне слово
Дарья
Журавлик
Позакласний час
Слово і час
Дитячий журнал
Єралаш
Однокласник
Пізнайко
Розмальовки
У світі казок
Яблунька
У відділі обслуговування користувачів смт Клевань Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради (смт Клевань, вул. Б. Хмельницького, 41) Ви можете переглянути такі періодичні видання:
Вільне слово
Голос України
Експрес
Позакласний час
Сімейна газета
Слово і час
Дитячий журнал
Пізнайко
Розмальовки
Яблунька
У відділі обслуговування користувачів смт Оржів Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради (смт Оржів, вул. Центральна, 38) Ви можете переглянути такі періодичні видання:
ОНЛАЙН-КОНФЕРЕНЦІЯ З ФАХІВЦЕМ ІВАННОЮ ГОЛУБ 02 червня 2020 року на базі Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради відбулася онлайн-конференція «Гендерні особливості реакції на стрес під час карантину». Спікером зустрічі стала відома письменниця Рівненщини, психолог, член Всеукраїнської арт-терапевтичної асоціації та Західноукраїнської асоціації арт-психологів та арт-терапевтів, адвокат Іванна Голуб. Організаторами заходу стали працівники Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради. На конференцію були запрошені представники соціальної служби Клеванської селищної ради та мешканці громади. До діалогу долучилися психологи Рівненського центру підтримки громадських ініціатив «Чайка» та громадської організації «Віадук», бібліотекарі Здолбунівської районної бібліотеки.
Під час конференції було розглянуто ситуації гендерних особливостей реакції на стрес під час карантину на прикладі середньостатичної родини з шести осіб різної статі та віку.
Було розглянуто особливості психіки чоловіків та жінок, осіб похилого віку та дітей різного віку. Розмовляли про негативний вплив карантину на психіку людини, зростання напруги в сім`ї та збільшення випадків домашнього насилля під час карантину.
На прикладі умовної сім`ї було визначено зростання психологічної напруги у людей зі всіма типами нервової системи та розглянуто випадки індивідуальної реакції на стрес, спричинений карантином.
Було визначено, що у таких випадках найбільше страждають маленькі діти та люди похилого віку. Також було відмічено особливості реакції підлітків. Були розглянуті питання фізичного та психологічного насилля в сім`ї. Детально розглянуто гендерні особливості та типи домашніх кривдників, у тому числі жінок.
Розмовляли про негативний вплив обмежень під час карантину, про стрес спричинений цими обмеженнями та його наслідки. Наслідками стресу є хвороби, які згодом можуть перерости у хронічні або виявитися невиліковними. Розглянули механізми адаптації до умов життя під час карантину.
Разом з тим були обговорені наслідки сімейного насилля для окремих членів родини та сімейної системи в цілому. Ділилися припущеннями, що у цій ситуації зробив би кожний із нас. На завершення заходу пані Іванна поділилася порадами щодо шляхів подолання стресових ситуацій та арт-терапевтичними методиками подолання стресу і досягнення взаєморозуміння в родині у стресових умовах. Під час конференції було запропоновано чудову методику у вигляді сімейної гри для зняття психологічної напруги у родині та тренування вмінь дослухатися до кожного члена родини, розуміти потреби та особливості психологічних реакцій своїх близьких..
МАТУСИНІ ОПОВІДКИ. ЦІКАВІ ІСТОРІЇ ПРО ДІТЕЙ #день_захисту_дітей #Ірина_Громик#мавка_клеванська#матусині_оповідки #Письменницька_Робітня_Оповідач 29 травня 2020 року в житті Клеванської об`єднаної територіальної громади сталася чудова новина. Рівненським видавництвом «Письменницька робітня Оповідач» було видано дебютну книжку місцевої жительки, директора Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради, письменниці Ірини Громик «Матусині оповідки. Цікаві історії про дітей». Дане видання не залишить байдужим жодного маленького читача, який перегорне його першу сторінку. Чудові кольорові малюнки, яскраве оформлення, а головне – цікаві та захоплюючі історії з життя звичайних діток, їхні хороші вчинки, перше кохання, глибокі патріотичні почуття, сімейні свята і давні народні традиції, які шанує кожна українська родина. Книга буде цікавою для дітей дошкільного, молодшого шкільного віку та їхніх батьків, адже вона вчить – бути справжньою хорошою людиною, вірними доньками й синами своєї неньки України. Над написанням історій авторка працювала близько чотирьох років. Історії публікувалися у місцевих часописах «Вільне слово», «Слово і час», «Клеванський тракт» та в соціальній мережі Фейсбук. У 2019 році роботу над написанням історій було призупинено. Але в 2020 році авторка продовжила активно працювати і дописала три останні розділи. Дедлайном видачі книги авторка встановила 01 червня 2020 року – Міжнародний день захисту дітей. І хочеться зазначити, що спільними зусиллями з усіма небайдужими людьми справу було успішно завершено. «Коли тримаєш в руках свою першу книгу, це відчуття можна порівняти хіба що з народженням дитини. Нині я розгублена як і тоді, коли народився мій старший син і першою його взяла на руки моя мама. Так і тепер – хрещеною матір`ю моєї першої книги стала Ірина Рачковська (Баковецька) – голова Рівненської обласної організації національної спілки письменників України, директор рівненського видавництва “Письменницька робітня «Оповідач». Без її підтримки та допомоги це здавалася б недосяжним» (Ірина Громик). Над створенням книги «Матусині оповідки. Цікаві історії про дітей» активно працював редакторський склад на чолі з Іриною Рачковською (Баковецькою) – відповідальний редактор; редагувала книгу відома письменниця Рівненщини талановита Анна Лимич; технічний редактор – Валентин Марчук, а також Анастасія Погоріла – методист Публічної бібліотеки, з допомогою якої на кожній сторінці видання оселилися барвисті квіти та талісман книги – жучок сонечко. Книгу проілюструвала художниця, викладач Рівненського районного центру дитячої та юнацької творчості, жителька селища Клевань Алла Тимановська. Для неї ця справа також стала дебютом. Книга не вийшла б у світ і без допомоги Клеванської селищної ради. Завдяки фінансовій підтримці «Матусині оповідки» зможуть прочитати користувачі бібліотеки нашої громади та учні шкільних бібліотек. Та всі хто закоханий в книгу і не уявляє своє життя без неї. Бажаючих прочитати «Матусині оповідки. Цікаві історії про дітей» Ірини Громик запрошуємо завітати до нашої книгозбірні.
ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ “ПЕРО” СПОГАДИ ПРО МАМУ #бібліотечні_пера Наша мама попри стовідсоткову зайнятість завжди знаходила для нас час. Давати нам усім раду – справа не з простих, адже нас у неї було шестеро. Всіх треба нагодувати, глядіти хворих, ходити на збори в школу, вручну все і часто прати, купувати одяг і продукти, поратися по хатніх справах, глядіти город. Все це і багато чого іншого вона брала на себе і якимсь дивом встигала. Коли ми бешкетували, то вона ставила нас у кут, інколи шмагала по ногах кропивою чи тоненькою різкою і, навіть, лякала нас батьком, якого боялися понад усе. Батько ходив щоденно на роботу, а мама господарювала вдома. Якщо ми поводилися чемно, то вона кидала нам компліменти і хвалила. Ми завжди допомагали мамі. Хтось з дівчат готував обід з мамою, дехто з хлопців ходив у магазин, інші наводили лад на подвір’ї. І всім цим керувала мама. Вона була добра, піклувалася про нас, часто не говорила батькові про наші погані вчинки, і ми зовсім її не боялись. Про повагу до мами тоді не йшлось, бо ми були занадто малі. Сама вона не була педагогом і виховувала нас не системно, а по ситуації так, як більшість матерів. Мама, мабуть, використовувала правило «батога» і «пряника». Коли ми ставали непослушними – працював «батіг», а ось «пряників» у нас було більше. Складалось враження, що мама поводилася з нами, інколи, як рівноправна. Ми ділилися з нею усіма секретами (особливо дівчата), скаржилися на невдачі, а вона допомагала нам як могла і як вміла. Вона розказувала нам різні цікаві та містичні історії, співала пісні, веселилася з нами. В тих моментах вона ставала нами. Коли доходило до смішних історій, вона нас підбадьорювала і сама щиро сміялась. Ми могли би сміятись ще багато і довго, та коли на очах з’являлися сльози від сміху і радості, і всі отримували позитив, мама тоді зупинялась. Ми знову просили її веселитись, але вона знала міру, відмовляла нам і йшла у своїх справах. Через небагато часу вона ставала серйозною і поверталася до буденних реалій. Те, що мама була для нас найпершим і найкращим другом, я зрозумів коли створив свою сім’ю. Від неї вперше я почув Гімн «Ще не вмерла Україна…», який вона співала мені під ковдрою, ще в далекому 1962 році і просила мене нікому і ніколи не розказувати про це, бо батьків могли арештувати. Вона також розказала про боротьбу січовиків Карпатської України з угорськими окупантами в 1939 році, оскільки була очевидцем цих подій в дитинстві. Настав час, і я покинув батьківську хату, перестав грітися біля рідного вогнища. Доля закинула мене від дому на декілька сотень кілометрів. До рідних мені людей приїжджав один раз на рік, а інколи і рідше. Розмовляв з кожним, хто там жив, бо вони хотіли знати все до дрібниць. Окрім обговорення буденних подій, мама ставила мені оригінальні та несподівані запитання. Її цікавило чому помирають королі, царі, імператори, президенти, прем’єри, священики, лікарі. Я ж відповідав їй, що хто не народжується, той і не помирає. Тоді вона вмикала свою філософію: «Всі керівники країн, маючи великі статки, не можуть відкупитися у Бога від смерті. А як бути з лікарями, що знають все про наші болячки і не можуть самі себе убезпечити і помирають? Ну, а духовенство, що наближене до Всевишнього, теж могло би випросити вічне життя у Господа? Але ж ні!» На свої ж запитання мама відповідала коротко: «Дитина вже народжується грішною, і людина все життя грішить, а за гріхи треба платити власним життям.» А ще наша мати була великою оптимісткою. Одного разу почув від рідних, що в неї проблеми з серцем, і телефоную їй, а вона у відповідь: «Та ну його з серцем, аби здоров’я !» Коли ж помер батько, то мамі в будинку стало сумно та одиноко і вона подалася до кожного з нас в гості по черзі. Побувала в дочок, синів відвідала. Якось я запитав її, чому вона не вдома і почув у відповідь: «Трохи побувала в однієї дочки, а смерть у двері стукає, а я покинула і втекла до іншої дочки. Але ж вона і туди за мною, а я втекла до сина. Смерть мене і там знаходила, а я вже в тебе, в Клевані. Отак і живу, втікаю від тієї несамовитої.» Повна чаша оптимізму та мудрі слова. Пам’ять про маму вічно житиме у наших серцях.
В ПАМ’ЯТЬ ПРО МАТІР Не стало матусі, не стало тепла, Дорога життя закінчилася вмить. Погас той промінчик любові й добра, Душа розривається, серце щемить.
Позліталися ми, немов птáхи весною, Щоби маму провести в останню дорогу. Ми за нею були, як за тою стіною, Зáвжди мали в житті ми надійну опору.
Вже не чує пташиного співу, Не торкається гілки людського буття, Вже не знає, не чує біди, ані гніву, Ані радості й втіхи свого життя.
Вже не бачить щоранку, як сонце встає, Вже не чує дитячого сміху І поради щоденні нам не дає, І не скаже словечко на втіху.
МИ ДІТИ ТВОЇ, УКРАЇНО! #день_захисту_дітей Сьогодні, 1 червня, відзначають Міжнародний день захисту дітей. В Україні святу виповнюється вже 22 роки. А у всьому світі його відзначають вже 61 рік з однією метою – захистити малюків планети від насильства, голоду, неможливість отримання освіти, медобслуговування та інших бід. Щоб діти зростали в дружбі з книгою, відділ обслуговування дітей Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради підготував для своїх читачів яскраві, пізнавальні та неймовірно цікаві книжкові виставки, що не залишать байдужими наших відвідувачів. Бібліотекарі створюють для юних читачів у закладі атмосферу загадковості, інтересу та гри. Символом Міжнародного дня захисту дітей став прапор, де на зеленому тлі намальовані п’ять фігурок людей різного кольору, що стоять на поверхні земної кулі. Це символізує гармонію і єднання різних народів світу, незалежно від раси та національності. Бажаємо нашим маленьким землякам міцного здоров’я, добра, радості, щасливого дитинства, розуміння з боку батьків та сяючих посмішок!
Марія Гуменюк, бібліотекар І категорії відділу обслуговування дітей Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради
#день_захисту_дітей 1 ЧЕРВНЯ – МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ЗАХИСТУ ДІТЕЙ Щороку в перший день літа відзначається Міжнародний день захисту дітей. Сім’я і дитина – це споконвічні цінності, які сповідує український народ, будуючи свою державність та розвиваючи власну культуру. У 1959 році Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй ухвалила Декларацію прав дитини, принципи якої передбачають: – дитина повинна мати право на ім’я; – громадянство; – користуватися всіма благами соціального забезпечення; – захист від всіх форм жорстокості та експлуатації; – діти повинні виховуватися в атмосфері взаєморозуміння, дружби, миру з дітьми інших країн світу. Конвенція Організації Об’єднаних про прав дитини набула чинності в Україні з 27 вересня 1991 року. У ній зазначено, які дії та як саме повинні здійснювати держава, уряд, неурядові організації, засоби масової інформації та приватні особи для забезпечення дотримання прав дітей щодо кожної дитини. Серйозною є проблема і щодо насильства в сім’ї. За даними Міністерства внутрішніх справ України, майже вісім тисяч батьків притягується щорічно до адміністративної відповідальності за невиконання своїх обов’язків, або жорстоке поводження з дитиною. Українські правозахисники закликають запровадити мораторій на побиття дітей і започатковують програму «Україна вільна від тілесних покарань дітей», мета якої – сформувати загальну стратегію протидії фізичному насильству в родинах. ЦІКАВІ ФАКТИ ПРО ДІТЕЙ – Діти в Німеччині вважаються максимально проінформованими в технічній області. За статистикою малюк, якому вісім років, вже змінив кілька гаджетів та має неабиякі навички користування комп’ютером. – У Кореї ті дев’ять місяців, коли дитина перебуває в утробі матері, зараховують у вік. Тож корейським дітям за документами завжди на рік більше, ніж їхнім ровесникам з інших країн. – Новонароджений малюк може бачити зелений і червоний кольори, але не бачить синього. – Діти віком трьох-чотирьох років щодня вимовляють 12 тисяч слів та ставлять близько 900 запитань. – Малюки-блондини біль чутливі до змін погоди, ніж брюнети. Те ж саме стосується близнюків та недоношених дітей. Особливо гостро малюки реагують на зміни погоди після хвороби, щеплень і стресу, а також під час становлення імунітету: до шести місяців та від одного року до двох. – Діти індиго можуть займатися одночасно п’ятьма справами, коли задіяні ноги, руки і голова. Такі виняткові діти були у всі часи. Вони вважалися геніями або божевільними. Вольфганг Амадей Моцарт, Леонардо да Вінчі, Михайло Ломоносов – типові індиго.
СВІТЛО МІЖ ДВОХ ОКЕАНІВ МАРГО Л. СТЕДМАН #рецензії_на_книги Якщо ви любите дивовижні натхненні історії, наповнені емоціями та переживаннями, тоді хочу запропонувати Вашій увазі дебютну книгу австралійської письменниці Марго Л. Стедман «Світло між двох океанів». У своєму романі авторка змальовує часи минулого століття, а саме роки після закінчення Першої світової війни. Вона майстерно показує події, які відбуваються на фоні мальовничих пейзажів Західної Австралії. Передає до найменшої дрібниці природу й погодні умови острова Янус та роботу самого маяка. У творі автор розповідає про молоду родину – чоловіка та жінку, які живуть на цьому віддаленому острові. Він доглядач маяка, який віднайшов тут свій спокій після страшних кривавих років війни. Вона жінка, яка відчайдушно кохає і скрізь слідує за своїм чоловіком, навіть на безлюдний острів, до якого раз на кілька місяців припливають кораблі. Молоді чоловік та жінка палко кохають одне одного. Проте на долю подружжя випало важке випробування. За три роки життя на Янусі Ізабель не може народити дитину. Щораз її організм знесилюється та виштовхує недоношений плід. Жінка втрачає дитину за дитиною. Всі сподівання та надії залишаються марними. І тут, після трьох нещасних випадків, коли Ізабель вже геть зневірилася та впала духом до острова прибуває човен з мертвим білим чоловіком та немовлям… дивовижною кількамісячною крихіткою, закутаною в легку жіночу кофтину. Подружжя виховує дівчинку, як свою власну дитину. Родина щаслива та Том не вірить у це щастя. Воно здається йому надто дорогим, крихким та примарним. Одного дня родина дізнається, що біологічна мати маленької Люсі жива і продовжує шукати свою доньку та чоловіка. Жінку звати Ханна і всі ці роки вона не втрачає надію знайти свою любу Грейс. Тут розгортається справжня болісна моральна дилема. Кожна родина вважає, що тільки вона має право на дитину. Але що за цим йде? Що найважливіше? Бути щасливими? Чи… чесними і нещасними? Книга викликала у мене відчуття шалених переживань та емоцій. Співчуття до обох сімей. Але читаючи останні розділи мої погляди та переживання роздвоїлися. Після того, як побачила почуття розлученої дитини з «матусею», яка виховувала та плекала її протягом чотирьох років. Любов батька стриману та всеохоплюючу. Любов справжньої матері невмілу, сильну та вперту. Стрес і сприйняття ситуації самої Люсі-Грейс. Я – мама, але моя душа залишилася підтримувати тих двох нещасних людей – Тома та Ізабель, які врятували маленьку дівчинку. В яких вона бачила “рідних батьків”… Проте, час показав своє… «Світло між двох океанів» – це світло, яке ніколи не згасне в очах коханих людей. Біле світло, яке вказує шлях кораблям крізь темряву й сивий туман. Воно освітлює та зігріває душу в темній сирій тюремній камері. Світло, яке назавжди збереже у серці КОХАННЯ, ВІДДАНІСТЬ та БАТЬКІВСЬКУ ЛЮБОВ не зважаючи ні на що. Ірина Громик, директор Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради
ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ “ПЕРО” #бібліотечні_пера ВСЕ МИНАЄ, А МУЗИКА ВІЧНА Вперше я заспівав в чотири роки і ця пісня називалася «Марічка». Батьки хотіли, щоб я вивчився грі на баяні. Я відмовлявся. Зате співав на уроках музики в школі. Потім все пішло в небуття. По закінченні служби в армії влаштувався на роботу електриком. Вона не вимагала щогодинної або щохвилинної виробничої уваги, а тому в цих паузах почав співати. Співав колегам по роботі. Знав багато десятків різних пісень. Намагався потрапити до нашого місцевого ВІА, але без успішно. Потім поталанило. Мене почули і запросили в народний ансамбль пісні і танцю. Співав у хорі, одночасно мав два сольних номери. Я не розвинув свої здібності, бо вступив на навчання, а потім суцільна робота. Навчаючись в інституті, опанував гітару, на якій виконував з десяток пісень на три популярні акорди. Правда, ще співав в ізяславському хорі місцевого лісгоспу, бо так вимагала партія. Ось і все. Співака, справжнього музиканта, а тим паче композитора з мене не вийшло. У світі тоді був справжній музичний бум. В 70-і і 80-і роки минулого століття співали всі і співали все. Здавалося, що музичні напрямки такі як рок-н-рол, важкий рок, кантрі, блюз, легка музика, реп, поп, диско, хіп-хоп, регі, фанк заполонили весь світ. Але був початок… І тим початком став «Бітлз». Джон Леннон, Пол Макартні, Джордж Гарісон та Рінґо Стар – створили цей гурт, який заполонив серця мільйонів шанувальників в усьому світі. В їхньому виконанні були доведені до вершин музичного мистецтва такі напрямки як рок, хард-рок, психодемічний рок, рок-н-рол. Цей ансамбль став початком нової музичної ери, початком нових жанрів. Як гриби після дощу почали з’являтися різні музичні гурти по всьому світу. Засвітилося багато естрадних зірок. Серед найбільш успішних виділялися французи Джо Дасен, Шарль Азнавур, Жільбер Беко, Мерей Матьє, Патрісіа Каас; чех Карел Ґот; полячка Анна Герман; італійці Аль Бано і Робіна Пауер, Лучіано Паваротті, Тото Кутуньйо, Адріано Челентано, Лобертіно Лоретті, Джані Моранді, Алессандро Сафіна; іспанці Хуліо Іґлесіас, Маноло Ескобар, Монсерат Кабальє; грек Деміс Русос; американці Майкл Джексон, Френс Сінатра, Джон Траволта, Мадонна, Вїтні Хюстон, Квітка Цисик (українка за національністю). Моїм улюбленим співаком був і залишається Деміс Русос. Це фантастичний, неперевершений естрадний співак, з унікальним, мелодійним і неповторним голосом. Русос – без перебільшення золотий голос світу. А в СРСР намагалися не відставати від цивілізованого світу. Найбільш популярними та відомими на естрадних сценах були Антонов, Бюльбюль, Градський, Зикіна, Корнелюк, Магомаєв, Макаревич, Кристалінська, Кріс Кельмі, Як Йоала, Тиніс Мяґі, Лещенко, Тальков, Кікабідзе, Висоцький, Пугачова, Суручану, Вайкуле, Ротару, Цой та інші. Окремо слід відзначити нашу країну. На той час вона була в складі Союзу і називалася УРСР. Ми, українці, задавали тон в музичній індустрії колишньої імперії. В Україні на велику пошану, повагу і популярність заслужили Гнатюк, Миколайчук, Мозговий, Д. Петриненко, Кириченко, Ципола, Т. Петриненко, Яремчук, Івасюк, Павлик, Мокренко, Солов’яненко, Бобул, Попович, Зінкевич та ще багато інших. Музичний напрямок музичного гурту «Бітлз» підхопили, продовжили та вдосконалили відомі на весь світ гурти «АВВА», «Модерн толкін», «Боні М», «Ролінґ Стоунз», «Спейс», «Арабески», «Рамштайн», Оркестр Поля Маріа, «Смок», «Квін», «Енігма», «Бед Блойз Блу», «Отаван», «Пінк Флойд», «Болеро», «Ерапшн» та інші. Цей музичний вірус поширився по всій планеті. Здавалося, що в кожному населеному пункті грали на гітарі і співали популярні хіти. Тим часом і в Україні набрали шаленої популярності гурти «Кобза», «Смерічка», «ВАТРА», «Еней», «Жива вода», «Світязь», «Медобори», «Червона рута», тріо «Мареничі», «Краяни», «Мрія» та інші. В той час організовувалися різні пісенні фестивалі. Серед них «Сан-Ремо», «Сопот», «Ялта», «Юрмала», «Таврійські ігри», «Слов’янський базар», «Червона рута», «Вітебськ». Чомусь в останні десятиріччя пісенний та музичний ажіотаж почав спадати. Самі виконавці додали в роках, на зміну їм нові того ж рівня не прийшли. Що з вами трапилось французи? Де ваші Дасени та нові Патрісії? Мелодійні італійці! Де ви? Немає нових Кутуньйо та Челентанів. Звичайно, ніхто не повторить Русоса, Мадонну, Хюстон, але ж хтось повинен їх змінити. Можливо ще не настав час. Зате пощастило моєму поколінню – ми купалися в чудових, неповторних, мелодійних піснях, музичних композиціях, оркестровій та танцювальній музиці. До цього нічого подібного не було. Немає і зараз. І невідомо коли ще подібне пісенне диво станеться.
Музика, музика, музика… Згадаймо наші сімдесяті, Коли творився справжній бум. Музичним світом правив кантрі, Хіп-хоп і диско, фанк і блюз.
Ще років з двадцять так тривало. Здавалось буде так завжди. Ми кайф ловили від Аль-Бано, Дасена, Русоса, Огли.
«Червона рута» й гурт «Смерічка» Співали пісні із небес. Ви чули справжню Цисик Квітку? А що творив французький «Спейс»!
