Категорія: Новини бібліотеки

ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ “ПЕРО”
#бібліотечні_пера
Пропонуємо вашій увазі замальовки із життя про тварин та птахів.
БРАТИ НАШІ МЕНШІ. . .
Одного разу я впіймав пташку,що залетіла в коридор другого поверху. Особливого опору вона не чинила, бо всі її намагання вибратися з приміщення були приречені на невдачу. Я тримав її в долоні, а вона щебетала, мабуть щось «говорила» мені. Коли ми опинилися на дворі, я випустив її. Пташка знову заспівала і полетіла, але метрів через сто повернулася назад, вималювала над моєю головою коло, щедро і густо защебетала і відлетіла. Я подумав, що вона вирішила віддячити мені за добру справу. Провівши паралель з нами, людьми, прийшов до висновку, що ми не завжди дякуємо за добро, яке вчиняємо один одному, не завжди цінуємо добрий вчинок або навіть і забуваємо. Жаль, адже життя таке коротке… . . .Якось я проходив мимо будівельного майданчика, на якому був виритий глибокий котлован. Переборюючи власну цікавість, підійшов ближче і побачив на дні собаку, який жалібно скавучав і дуже мені зрадів. Глибина котловану становила не менше 2,5 метра. Вибратися з ями самотужки у нього не було можливості. На щастя, поруч лежала драбина, якою я спустився і дістав на поверхню собаку. Він почав бігати навколо мене, видавати різні звуки. Задоволенню його не було меж. Коли я вирушив до місця проживання, то собака супроводжував мене протягом всього маршруту, а це не менше двох кілометрів. До квартири його не впустив. Яким же було моє здивування, коли наступного дня побачив того ж собаку, що вірно сидів і чекав мене. Він повторив цю варту ще декілька днів, а потім пішов. За ці дні я його підгодовував. Але не їжа його тримала. Він виконав свій обов’язок. Я дякую тому собаці, що він віддячив мені. . . .Ще один цікавий випадок трапився колись біля контори Клеванського лісгоспу. В басейн, що знаходився поруч, впала собака Муха. Там було неглибоко, але вона не могла чомусь вибратись. Я допоміг їй це зробити, а коли тваринка звільнилась від водяного полону, то лизнула мене в щоку. Я збагнув, що друзі наші менші – розумні істоти. Замість того, щоб борознити космічні простори, створювати масову смертельну зброю, вживати наркотики та інше, людство могло би попрацювати над вивченням мови та інших інтелектуальних здібностей тварин.. . . В Клевані ми років 4 чи 5 тримали гусей. Одного року із зграї залишилися гусак і гуска. Вони разом гуляли, а гусак ревниво оберігав гуску. Якось гуска з невідомих причин зникла. Я сидів на лавці біля будинку і розмовляв з сусідом. До мене підійшов гусак і почав видавати звуки «ґа – ґа». Я зметикував, що він повідомляє мені про пропажу і кажу: – Іди шукай. Гусак пішов, але за 10 хвилин повернувся знову сам і вже видав три звуки «ґа – ґа – ґа». Мені довелось його знову відправити. Невдовзі гусак повернувся з гускою і дуже голосно і довго ґаґав, мабуть дякував і повідомляв, що знайшов подругу. Дуже жаль, що під руками не було відеокамери, щоб зняти цей унікальний випадок.. . . Якось йшов дорогою у справах. Праворуч на узбіччі сидів кіт, який почав переді мною переходити дорогу. Я в якійсь мірі забобонний, тому сказав йому: «Стій! Спочатку я пройду!» Дивно, але кіт зупинився, відійшов декілька кроків назад і присів. Через три-чотири кроки оглянувся в бік кота і побачив, що він продовжував сидіти. Тоді я йому сказав: «Тепер іди!» Дивно, але кіт встав і пішов. А хто сказав, що брати наші менші нас не розуміють?. . .Одного зимового ранку я підійшов до вікна на кухні і зачаровано спостерігав за зимовим пейзажем. На нашому городі лежала товста білосніжна ковдра, а по деревах іноді стрибали пташки. Під променями сонця виблискували кришталики снігу, переливаючись різноманіттям кольорів. Невеликий вітерець погойдував яблуневі гілки. Аж тут на металеву огорожу вистрибнув чорний з білими латками кіт. Він обережно і не дуже впевнено почав рухатися парканом в сторону дороги. Коли він пройшов метрів зо три, зупинився, подивився обабіч, начебто хотів рухатись далі, але знову присів. А я з кухні до нього: «кіс-кіс». Кіт миттєво відреагував і повернув голову в мою сторону. Через хвилину піднявся і попрямував далі, а я знову: «кіс-кіс». Кіт зупинився і подивився на мене. Поки він йшов далі, я ще двічі обзивався до нього, і він чув. В кінці паркану кіт стрибнув на дорогу і попрямував у невідомому напрямку. Мене ось що вразило! Слова «кіс-кіс» я вимовляв тихо, в хаті, через три скла на склопакеті, на віддалі від 5-ти до 10-ти метрів, і він чув. Надзвичайно тонкий слух дозволив йому мене почути. Це унікально, фантастично! А ми кажемо, що людина – цар природи. Та невже..?. . . Мій батько в юнацькому віці пас вівці у хащах. Йому допомагали два великих білих собаки – кавказькі вівчарки, які охороняли овець від хижаків. Якось в отару навідалася лисиця. Собаки накинулись на неї, але вона злісно показала їм зуби і видала загрозливі звуки. Агресія собак кудись поділась. Мало того, вони відступили від лисиці і сховались за пастухом. Довелось батькові брати велику гілку з дерева, якою і прогнав руду з випасу.. . . Старші люди розказували захоплюючу історію. Хтось із них йшов лісом, шукав гриби, і натрапив на жахливу сцену. Олень рогами затиснув ведмедя до дерева так сильно, що обидва загинули. Версії очевидців були такі: олень боявся відпускати жертву, а дехто казав, що причиною смерті оленя стало те, що він не міг витягнути з дерева роги. . . . У Клевані ми багато років тримали свині. А це клопітно, бо їм потрібно варити і давати їжу, прибирати за ними. В один із днів я взяв лопату, віник і почав вичищати гній. В процесі прибирання в куточку клітки на підлозі я побачив невеликий отвір і зрозумів, що ту дірку зробили миші або щурі. Раптом з отвору визирнули і вийшли назовні два великих щурі. Я зупинив роботу. Вони переглянулись, «зацвірінькали» і кинулись до моїх ніг: один до правої, а другий до лівої, почали ними швидко підніматися і вискочили мені на плечі. Обидва там знову «зацвірінькали», наче горобці, миттєво спустилися вниз і зникли у своїй норі. Все це тривало не більше трьох секунд. Я стояв наче заворожений. Про що щурі «розмовляли» на моїх плечах – невідомо. Здогадуюсь, що вони мене попереджали, щоб їх не чіпати. Я не злякався, бо не було часу. Неприємне відчуття і переляк наступили пізніше і тривали декілька годин. Навіть зараз, коли пишу ці рядки, у мене на тілі виступають «мурашки».. . . Зовсім недавно я став очевидцем цікавої та захоплюючої сцени. Собака, очевидно безпритульний, почав переходити дорогу у місці пішохідної «зебри». Автівки з обох сторін зупинилися. Собака йшов не кваплячись, розважливо, спокійно, без остраху і підбіг лише на останньому метрі переходу. Всі з захопленням дивилися на цікавого перехожого. Дуже шкодую, що під руками не мав засобів відео чи фото.
© Йосип Каптола

В кожній країні є правила, за якими живуть всі її мешканці. Ці правила називаються “законами”. Законів багато, та серед них є найголовніший, що зветься словом “Конституція”. Якщо цього головного закону не дотримуватися, то в країні не буде порядку. Тому виконувати Конституцію повинні всі-всі мешканці країни.

Наша Україна теж має свою Конституцію – закон, в якому записано всі права українців. Це право на життя, право на житло, право на працю, право на відпочинок, право на лікування та багато-багато інших прав. Записано в Конституції і наші обов’язки. Наприклад, обов’язок захищати свою Батьківщину, обов’язок берегти природу, обов’язок виконувати вимоги Конституції та інші.

Цікавий факт про Конституцію України для дітей

У 2019 році в мережі Інтернет з’явилася електронна Конституція України для дітей у вигляді коміксів. Авторами Конституції у коміксах стали брати Капранови, а художником – Олександр Костенко.

День Конституції – не просто свято нормативного акту, а день, коли було затверджено права і свободи громадян України. Щиро вітаємо юних жителів Клеваня із Днем Конституції! Ми пишаємося нашою країною і з гордістю відзначаємо це державне свято!

Бібліотекар 1 категорії Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради

відділу обслуговування дітей

Гуменюк Марія Володимирівна

• 

• 

У відділ обслуговування користувачів, що в смт Клевань, придбали нові книги:
1. Вилар С. «Замок на скале», «Коронатора», «Обрученная с розой», «Светорада золотая», «Светорада медовая», «Светорада янтарная», «Тяжесть венца».
2. Гнатко Д. «Гніздо кажана», «Скеля червоного сонця», «Тінь аспида».
3. Громик І. «Матусині оповідки».
4. Гуменюк Н. «Дожити до весни», «Квіти на снігу», «Корона на одну ніч».
5. Євтушок О. «Чорний солдатик».
6. Куява Ж. «Говори, серце, не мовчи».
7. Лоренц И. «Непокорная».
8. Мастерова В. «На тому боці», «Смарагд».
9. Талан С. «Зловити промінь щастя», «Мы всегда были вместе», «Спокута», «Согретое солнцем», «Раздели мою печаль», «Я захищу тебе».
10. Шавьяхова В. «Крепостная», кн. 1, кн. 2.
11. Шкляр В. «Самотній вовк».

Йдучи коридором, поли їх халатів розвиваються, наче крила янголів. Люди, які обрали своєю спеціальністю “Медицину”: лікарі, сестри медичні, молодші медичні сестри.
Це люди, які дарують світло після темряви наркозу, допомагають з’являтися новим життям на світ, лікують і зцілюють наші тіла, допомагають та піклуються про нас.
І про їх пишуть хороші книги!!!
Спеціально до Дня медичного працівника у відділі обслуговування користувачів Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради (вул. І Франка, 17) розгорнуто тематичну виставку “Люди в білому”.

НОВІ НАДХОДЖЕННЯ
У ВІДДІЛІ ОБСЛУГОВУВАННЯ ДІТЕЙ
ПУБЛІЧНОЇ БІБЛІОТЕКИ
КЛЕВАНСЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ
(смт Клевань, вул. Сагайдачного, 24)

Звертаємо вашу увагу на найцікавіші новинки бібліотеки
Книга – це завжди актуально. Шановні користувачі! Пропонуємо Вам ознайомитись з виставкою нових надходжень у відділі обслуговування дітей, на якій представлено 27 джерел.

Читачів очікує книжковий сюрприз! Цікаві історії, неймовірні пригоди, фантастичні світи та їх дивовижні мешканці сподобаються маленьким читайликам.
Наш колектив переконаний, що дитяча книга, незважаючи на високі новітні технології, залишатиметься хорошим другом для дітей, читання даруватиме радість і приємні миті, наснагу до пізнання нового і непізнаного. Запрошуємо до бібліотеки.

Бажаємо приємного читання!
0. Бредбері Р. Усмішка
1. Верн Ж. Таємний острів
2. Вздульська В. Генрі Форд
3. Гінтон С. Аутсайдери
4. Гридін С. Дорослі зненацька
5. Гридін С. Чужий
6. Громик І. Матусині оповідки. Цікаві історії про дітей.
7. Дал Р. Відьми
8. Дал Р. Матильда
9. Касдепке Г. Велика книга почуттів
10. Кокотюха А. Гімназист і Біла Ворона
11. Кокотюха А. Гімназист і Вогняний Змій
12. Колфер К. Країна історій. Ч. 1.
13. Колфер К. Повернення чарівниці. Ч. 2.
14. Колфер К. Засторога Братів Грімм. Ч. 3.
15. Космовська Б. Позолочена рибка
16. Ліндгрен А. Міо, мій Міо
17. Матолдінець Н. Гесс
18. Ментен Т. Мій братик мумія і гробниця Ахнетута
19. Ментен Т. Мій братик мумія і золотий Скарабей
20. Нанетті А. Містріль
21. Пагутяк Г. Книгоноші з королівства
22. Пагутяк Г. Королівство
23. Пунсет А. Клуб червоних кедів
24. Пунсет А. Клуб червоних кедів
25. Сміт Д. 101 далматинець
26. Штанко К. Дракони, вперед
27. Ягелло Й. Щоденник Черепушки

• 

• 

У межах акції «Подаруй бібліотеці книгу» до книгозбірні було подаровано:

1. Громик І. Матусині оповідки. Цікаві історії про дітей. (4 примірники).
2. Моччіа Ф. Три метри над небом . Навіки твій. Ч. 1.
3. Моччіа Ф. Три метри над небом . Я тебе хочу. Ч. 2.
4. Моччіа Ф. Три метри над небом . Тричі ти. Ч. 3.
5. Шаффер М. Клуб любителів книжок та пирогів з картопляного лушпиння.

            До безоплатної правової допомоги часто звертаються громадяни з питаннями про захист сімейних прав діда баби та інших родичів, до прикладу права на спілкування з рідними онуками, права на утримання.

            Варто знати, що норми сімейного законодавства визначають основні права та обов’язки не тільки кожного із подружжя, батьків і дітей, а й інших членів сім’ї та родичів. До них законодавством віднесені баба, дід, прабаба, прадід, брати, сестри, мачуха, вітчим, падчерка, пасинок, брати, сестри та інші родичі.

            Права баби, діда, прабаби, прадіда на спілкування зі своїми внуками, правнуками та можливість брати участь у їх вихованні гарантована Законом. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення.

            Брати та сестри, навіть ті, які не проживають разом, мають право на спілкування.

            Повнолітні особи мають право брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів та сестер, незалежно від місця їхнього проживання.

            Баба, дід зобов’язані утримувати своїх неповнолітніх внуків, якщо у них немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.

            Також, якщо мати, батько дитини є неповнолітніми, баба, дід дитини з боку того з батьків, хто є неповнолітнім, зобов’язані надавати йому допомогу у здійсненні ним батьківських прав та виконанні батьківських обов’язків.

            Повнолітні внуки, правнуки зобов’язані утримувати непрацездатних бабу, діда, прабабу, прадіда, які потребують матеріальної допомоги..

            Повнолітні брати, сестри зобов’язані утримувати неповнолітніх та непрацездатних повнолітніх братів та сестер.

            Мачуха, вітчим зобов’язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають.

            Суд може звільнити вітчима, мачуху від обов’язку по утриманню падчерки, пасинка або обмежити його певним строком у разі:

1) нетривалого проживання з їхнім матір’ю, батьком;

2) негідної поведінки у шлюбних відносинах матері, батька дитини.

            Обов’язок із утримання покладається на інших членів сім’ї та родичів у тому разі, коли неможливо одержати аліменти від осіб, які зобов’язані їх сплачувати в першу чергу.

            Додатково повідомляємо, що при виникненні додаткових запитань та необхідності більш детальних роз’яснень законодавства, а також отримання фахової вторинної правової допомоги, Ви маєте можливість зателефонувати за номерами телефонів: (03656) 8-40-05, 098-905-58-11, з понеділка по п’ятницю з 9.00 год. до 18.00 год., або надіславши звернення на електронну адресу: rivnenske@legalaid.rv.ua. Адреса для листування: м. Рівне, вул. Соборна, 195.

            Також повідомляємо, що Ви маєте можливість отримати правову консультацію, звернувшись до Єдиного контакт-центру системи безоплатної правової допомоги за безкоштовним телефоном 0 800 213 103, або інформаційно-довідкової системи консультацій за посиланням: https://wiki.legalaid.gov.ua.

Нові надходження у відділі обслуговування користувачів Публічної бібіліотеки (смт Клевань, Франка, 17)

1. Вишневський Я. Л. Зміщення спектра.

2. Волинська О. Повелителька ліхтарів.

3. Гілберт Е. Їсти, молитися, кохати.

4. Гілберт Е. Місто дівчат.

5. Гнатко Д. Гніздо Кажана.

6. Гнатко Д. Скеля червоного сонця.

7. Гнатко Д. Тінь аспида.

8. Гуменюк М. Корона на одну ніч.

9. Джіо С. Остання камелія.

10. Джіо С. Фіалки в березні.

11. Дивовижні особистості, які змінили ХХ століттяю

12. Довгопол Н. О. Прокляте небо.

13. Дурунда Н. Зрада.

14. Етвуд М. Оповідь Служниці.

15. Кідрук М. Де немає Бога

16. Корній Д. Сузір’я Дів

17. Корній Д. Місяцівна

18. Леві М. Між небом і землею.

19. Лешко З. Серце не обдуриш

20. Лис В. І прибуде суддя

21. Медведева А. Неудачница

22. Медведева А. Неудачница. Перезагрузка

23. Моллой Е. Ідеальна мати

24. Олкотт Л. Маленькі жінки. 2 частини

25. О’Хара Д. Побачення у Самаррі

26. Процайло А. Тьма і проліски

27. Рогашко А. Її сукня

28. Сміт Б. Дерево росте в Брукліні

29. Соболевская Н. Ненавижу, потому что люблю

30. Соболевская Н. Фиктивный брак

31. Талан С. Матусин оберіг

32.Талан С. Мы всегда были вместе

33. Талан С. Согретые солнцем

34. Талан С. Я захищу тебе.

35. Тибель В. Бурштин

36. Ферранте Е. Історія нового імені

37. Ферранте Е. Моя неймовірна подруга

38. Шарр’єр А. Метелик

39. Шкляр В. Треба спитати у Бога

ЛІТЕРАТУРНА СТУДІЯ “ПЕРО”
#бібліотечні_пера
Шановні користувачі, пропонуємо Вашій увазі статтю-погляд нашого краянина Йосипа Каптоли.
ЗА ЗАЛІЗНОЮ ЗАВІСОЮ
Чимало наших громадян з ностальгією згадують СРСР. Розшифровую цю абревіатуру для молодого покоління – Союз Радянських Соціалістичних Республік. В переліку досягнень Радянського Союзу наші люди називають роботу. Дійсно, всі підприємства працювали ритмічно. Працівники регулярно отримували заробітну плату. В деяких категорій працюючих була можливість відкласти заощаджені кошти в банк, на відпочинок, лікування, придбання кооперативного житла чи купівлю авто. І це правда! Держава будувала і безкоштовно видавала згідно черги квартири. Парадокс, але це також правда! Безоплатним при Союзі стало медичне обслуговування. Бажаючим лікуватись в санаторіях видавались путівки, що коштувало 10 відсотків їхньої вартості. І це знову правда! І, нарешті, освіта. Навчання у середньо-спеціальних і вищих навчальних закладах також не потребувало оплати, і це була правда, бо я сам вчився без грошей. А ще наші громадяни споживали ковбасу за 2,2 крб. і 2,8 крб., хліб за 16 копійок, купували сірники за 1 коп., платили за електроенергію по 3 коп. за 1 кВт. тощо. Наведені вище цифри – наслідок дуже дешевої робочої сили, мізерних зарплат та пенсій.
А тепер про іншу правду. Дійсно, підприємства працювали, але там була робота ради роботи, багато з них ставали збитковими і отримували дотації від держави. Причина була банальна – відсутність належної, бодай елементарної якості. Я працював у лісовій галузі на Закарпатті, на Хмельниччині та Клевані і на першому місці завжди стояла кількість випущеної продукції. Про якість лише говорили і не більше! Мені неодноразово доводилось їздити у відрядження в різні регіони Союзу з питань якості, але цей показник не покращувався. Завдяки цим поїздкам я побачив країну, спілкувався з різними людьми, відвідував історичні місця. А коли ж би я ще мав таку нагоду, та ще й за державний рахунок! Я більше виконував роль туриста, а не особи, що вирішує економічні питання між підприємствами. Планова система, скоріш за все, ставала гальмом розвитку економіки, бо між кількістю продукції та її якістю не можна було поставити знак рівності. Якісну продукцію випускали лише підприємства оборонного комплексу та незначна кількість таких, що працювали на експорт. Щодо останніх, то цю продукцію відправляли в соціалістичні країни, країни соціалістичної орієнтації та Варшавського договору. Цьому контингенту держав приділялась особлива увага щодо якості продукції, яка стояла на першому місці. Не впасти ж лицем в бруд! А наші співвітчизники, мовляв, все стерплять. Коли ж ситуацію з якістю довели до абсурду і зрозуміли, що вона «какість», то вдалися до «рішучих дій» – ввели всесоюзний знак якості, який особливих зрушень не зробив. Багато робилось спекуляцій щодо знаку, чимала кількість підприємств отримувала незаслужено цю відзнаку. ЦК (центральний комітет) комуністичної партії СРСР і його генеральний секретар стояли на чолі всіх цих неподобств, про які я описав вище. Щоб економіка працювала ритмічно і з відмінними показниками, потрібні були ринкові відносини, утворення малого та середнього бізнесу, а це суперечило поглядам ЦК, який називав цей процес буржуазним. Мова про роботу за кордоном не велась, ба більше, ніхто з радянських людей про це і не думав.
Оскільки альтернативних партій, думок, опозицій в Союзі не дозволялось, то комуністи змушені були давати роботу людям і виділяти якісь блага, аби не було невдоволення чи бунту населення. Ця партія несла персональну відповідальність за стан справ в країні. Саме при тій владі розпочалася корупція, хабарництво, контрабанда, приписки. А ще було приховане безробіття, яке влада ліквідовувала шляхом відкриття кримінальних справ за дармоїдство. Багато низько оплатних або безкоштовних робіт спостерігалось серед ув’язнених, військовослужбовців, загнаних в ЛТП (лікувально-трудові профілакторії), репресованих в концтаборах.
Щодо свободи особистості, то її не було. Переслідувалися громадяни, погляди яких суперечили політиці партії. Будь яке власне волевиявлення, що йшло в розріз з комуністичними ідеалами, каралось. Особливо піддавалися переслідуванням та ув’язнювались в табори і психлікарні особи, що хотіли незалежності своїм республікам. Колгоспники в селах до 70-х років були взагалі безправними, бо не мали навіть паспортів. Ствердно можна сьогодні сказати, що СРСР був тюрмою народів.
На початку зародження СРСР економіка страждала від поганого підбору кадрів (всі таланти втекли за кордон), некомпетентності, низької якості продукції. Ленін змушений був тимчасово дозволити бізнес. Потім за Сталіна організували колективізацію на селі, голодомор, репресії, розстріли, війну, знову голод. Своїм популізмом і дилетантством Хрущов довів країну до межі (не було продуктів в магазинах взагалі). За керівництва Брежнєва, який розпочав війну в Афганістані (і не тільки), знову нестача продуктів і промислових речей, що призвело до введення карткової системи. Це був результат міжнародних санкцій проти СРСР за його політику. Внаслідок цього в 1991 році Союз розвалився. Заощаджені громадянами кошти зникли з рахунків ощадбанку в одну мить, бо центральний офіс розташовувався в Москві. Ми раптово збідніли. Як вам такий хід подій?
Радянська влада своїм громадянам давала безкоштовно квартири. Хто ж ті громадяни? Це високопосадові особи, різні чиновники, депутати, видатні артисти, спортсмени, ті хто дав хабара і звичайні прості радянські люди. Я особисто знаю чимало людей, що чекали на квартири по 20-25 років, так і не дочекалися. Якість квартир була страхітлива, а новосели ще декілька років приводили до ладу свої помешкання. Коли зараз у радянських багатоповерхівках люди хочуть замінити двері, то вивалюється пів-стіни, а каналізацію радянських часів можна віднести до фільмів жахів. У довжелезні багаторічні черги шикувались радянські громадяни аби придбати авто вітчизняного виробництва. Багатьом з них не пощастило.
Безкоштовна медицина – це також фікція, бо і тоді медичному персоналу давали хабарі. Путівки в санаторії отримували «найдостойніші» (директори, головні спеціалісти, різні чиновники, партійні працівники, члени партії, голови профкомів) і рідше прості люди.
Кому потрібна безкоштовна вища та середньо-спеціальна освіта в навчальних закладах СРСР, коли наші дипломи у світі не визнавались, бо вони не давали відповідний рівень знань і які були заполітизовані комуністичною ідеологією. Ну, хто хоче повернути Радянський Союз?
Бажаючі є? Тоді на вас чекає наступне:
– П’ятирічка за 4 роки, а інколи і за 3,5.
– Обов’язкове виконання і перевиконання виробничих планів.
– Зустрічні підвищені плани, підвищені соціалістичні зобов’язання, як особистого так і колективного характеру.
– Приписки плану у разі невиконання, зустріч з поняттям «гнати план».
– Перерахування одноденного заробітку на різні примхи комуністичної влади.
– Безкоштовна робота на суботниках.
– Проходження всіх етапів більшовицького виховання: жовтенята, піонери, комсомольці, члени партії.
– Сплата внесків комсомольців і партійців без звіту про їх рух.
– Вивчення у вузах історії партії, марксистсько-ленінської філософії, наукового комунізму та політекономії.
– Успішне проходження за невеликий проміжок часу русифікації та заборона власної мови.
– Участь чоловічої частини населення в усіх військових конфліктах світу.
– Суцільна брехня, обман, підлість, зрада, доноси тощо.
– Знайомство з термінами «блат», «дістати», «дефіцит», «талони» тощо.
– Остаточно заплутаєтеся у більшовицьких термінах – насправді «будувався» комунізм, а республіки соціалістичні, змагання соціалістичне, зате ударник комуністичної праці, герой соціалістичної праці та інше.
– Ви назавжди втратите гідність та волю.
Думаю досить, бо тут кінця не буде. Нажаль, я через усе це пройшов і не раджу нікому повертатись туди.
©ЙОСИП КАПТОЛА

У Музеї Біблії в Вашингтоні 16 вересня відбулася зустріч християнських лідерів з більш ніж 34 країн, щоб оголосити 2020 рік “Всесвітнім роком Біблії”. Мета такої ініціативи – відновити цінність Святого Письма в традиційно християнських культурах, де діти все більше зростають без впливу Євангелія або біблійного світогляду. Чільне місце відведено для самої Біблії. Багато людей знайомі з Біблією незалежно від того, чи поділяють вони біблійні вірування чи ні. Згідно з Книгою рекордів Гіннеса, Біблія є найпродаванішою і найрозповсюджуванішою книгою в історії: загальна кількість її примірників, проданих з 1851 року, перевершує 5 мільярдів книг.
Це перша в своєму роді євангельська ініціатива, схвалена також Папою Римським Франциском. Подібне ніколи раніше не проводилося в глобальному масштабі. Ініціатива покликана показати і зміцнити цінності Слова Божого для всіх людей, вона закликає покласти край біблійній бідності, коли перекладу Святого Письма немає для народів, які розмовляють на більш ніж 1600 мовах.
В рамках ініціативи відділом обслуговування дітей Публічної бібліотеки Клеванської селищної ради було підготовлено духовну зону у вигляді книжкової виставки, яка відобразила наявні у фонді книги Божого Слова, періодичні видання. Ці матеріали закладуть у малечі паростки любові й доброти з раннього дитинства та допоможуть батькам розказати дітям про Бога. Яскраві ілюстрації приваблять не лише маленьких дітей. Дорослим також буде цікаво розглядати зображення з уже відомих їм біблійних сюжетів. Звісно, зважаючи на умови, спричинені карантинними обмеженнями, заходи до даної тематики несуть локальний характер.
Отже, усіх бажаючих запрошуємо до бібліотеки ознайомитись з літературою духовного змісту.

Марія Гуменюк,
бібліотекар І категорії відділу обслуговування дітей бібліотеки Клеванської селищної ради